Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 7502, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.217.68.162')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Лист Миколаю

© Михайло Карповий, 10-12-2007
Дитяча віра, множена на мрії,
ворушить, наче іграшки, світи.
До того, як родиться син Марії,
матеріалізовуєшся ти.

Дитяча віра має щось від Бога,
і Бог змирився, Бог до того звик,
що з вакууму,
з небуття,
з нічого
ти виникаєш раз один на рік.

В Лапландії, де вічний місяць грудень,
ти постаєш на велетенський зріст,
повітря набираєш повні груди,
береш у листоноші перший лист,

десятий,
сотий,
тисячний,
мільйонний...
І всі вони до тебе, Миколай,
звертаються в потужнім унісоні,
і в кожному звучить сакральне „Дай!”

І ти береш великими руками
мішок із подарунками – для всіх,
і ти ідеш великими кроками
на південь крізь бурани та ліси.

В містах і селах роздається лунко
твій крок. На тебе діти ждуть. Авжеж:
ти діточкам щороку подарунки
даєш,
даєш,
даєш,
даєш,
даєш...

Вони сміються, як дзвіночки, дрібно,
танцюють, не шкодуючи взуття...
...Ти все роздав. Ти більше не потрібний.
Попереду чергове небуття.

І так – завжди. Роки роки міняють,
неначе на вокзалі поїзди...
...Ти їм колись захочеш, Миколаю,
не подарунків дати, а –
узди

на їхні невгамовні апетити,
і руба, як „to be or not to be”,
спитаєш ти колись: чи варто жити,
коли – даєш, і не дають – тобі?

Простою буде відповідь: не варто
на світі жити
ні тобі,
ні їм...
І ти тоді захочеш
убивати
цих діточок за їхній егоїзм.

Натхненно убивати, щоб на світі
не залишилось жодного із них –
маленьких, себелюбних та неситих...
І потім щоб почав валити сніг...

І сніг очистив землю би – до болю
в очах,– укривши трупики. І ти
всміхнувся б, задоволений собою,
готовий в небуття своє іти

в останній раз... І хай за це – я знаю –
колись у пеклі питиму смолу,
але зайди до мене, Миколаю.
Я дам тобі свою бензопилу.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

:)

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Noelle Daath, 25-08-2009

На щастя

© Надія, 25-08-2009

...

На цю рецензію користувачі залишили 11 відгуків
© Читач, 14-12-2007

Ну це вже балуєте

© Невідомий поет Рабінович, 13-12-2007

а ось це критикувати не буду!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тед Лещак, 12-12-2007

Джейсон повертається...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тарас В'єнц, 11-12-2007

Два листи до святого Миколая

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Дана Рудик, 10-12-2007

Олбанський стых

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© ВКВ, 10-12-2007

я так і знав!!!

На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© e.coli, 10-12-2007

А це вже краще

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 10-12-2007

Чекаємо на оду гіпножабі

На цю рецензію користувачі залишили 9 відгуків
© хромова, 10-12-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.048906803131104 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати