ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 723
Творів: 10902
Рецензій: 16601

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Лист Миколаю

© Михайло Карповий Статус: *Командор*, 10-12-2007
Дитяча віра, множена на мрії,
ворушить, наче іграшки, світи.
До того, як родиться син Марії,
матеріалізовуєшся ти.

Дитяча віра має щось від Бога,
і Бог змирився, Бог до того звик,
що з вакууму,
з небуття,
з нічого
ти виникаєш раз один на рік.

В Лапландії, де вічний місяць грудень,
ти постаєш на велетенський зріст,
повітря набираєш повні груди,
береш у листоноші перший лист,

десятий,
сотий,
тисячний,
мільйонний...
І всі вони до тебе, Миколай,
звертаються в потужнім унісоні,
і в кожному звучить сакральне „Дай!”

І ти береш великими руками
мішок із подарунками – для всіх,
і ти ідеш великими кроками
на південь крізь бурани та ліси.

В містах і селах роздається лунко
твій крок. На тебе діти ждуть. Авжеж:
ти діточкам щороку подарунки
даєш,
даєш,
даєш,
даєш,
даєш...

Вони сміються, як дзвіночки, дрібно,
танцюють, не шкодуючи взуття...
...Ти все роздав. Ти більше не потрібний.
Попереду чергове небуття.

І так – завжди. Роки роки міняють,
неначе на вокзалі поїзди...
...Ти їм колись захочеш, Миколаю,
не подарунків дати, а –
узди

на їхні невгамовні апетити,
і руба, як „to be or not to be”,
спитаєш ти колись: чи варто жити,
коли – даєш, і не дають – тобі?

Простою буде відповідь: не варто
на світі жити
ні тобі,
ні їм...
І ти тоді захочеш
убивати
цих діточок за їхній егоїзм.

Натхненно убивати, щоб на світі
не залишилось жодного із них –
маленьких, себелюбних та неситих...
І потім щоб почав валити сніг...

І сніг очистив землю би – до болю
в очах,– укривши трупики. І ти
всміхнувся б, задоволений собою,
готовий в небуття своє іти

в останній раз... І хай за це – я знаю –
колись у пеклі питиму смолу,
але зайди до мене, Миколаю.
Я дам тобі свою бензопилу.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

...

На цю рецензію користувачі залишили 11 відгуків
© Читач, 14-12-2007

Ну це вже балуєте

© Невідомий поет Рабінович, 13-12-2007

а ось це критикувати не буду!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тед Лещак Статус: *Добрий критик*, 12-12-2007

Джейсон повертається...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тарас В'єнц, 11-12-2007

Два листи до святого Миколая

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дана Рудик, 10-12-2007

Олбанський стых

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© ВКВ, 10-12-2007

я так і знав!!!

На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© e.coli, 10-12-2007

А це вже краще

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 10-12-2007

Чекаємо на оду гіпножабі

На цю рецензію користувачі залишили 9 відгуків
© хромова, 10-12-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0554571151733 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif