Вояк, не чутно підняв з Руїн шолом,
під яким зародилось джерело,
поправив ремені із зброєю і усміхнувся,
місяць був вповні над Лісом.
А десь, сріблилась хатинка егеря
і срібна трава ранила лезами його зір;
але все інше ще спало у сні північної
казки.
- Але дай мені відповідь, вояче,
куди ти йдеш собі?.. -
запитав я його.
Але він мовчав і дивився на мене...
Бо Ліс Демонічного Хаосу, Заполонив Руіни Його
Дому, і від нього ж поросли деревами і
травами напівзруйовані Башти Бісмарка,
і склепи королів, стали Високими
Скелями.
Лишень один він, подолав Цю Руїну і вцілів
серед неї... -
- Але все ж таки дай же мені відповідь,
Вояче куди ти йдеш!?.. -
запитав його я, і прокинувся серед ночі,
осягнувши за декілька митей, що цей
вояк - це ж я у власному майбутті, серед
тиші вже зруйнованого міста...
