Часом я відчуваю,
Що маю
Втекти,
Повинен піти
Від того страждання,
Що ти мені завдаєш.
Наше кохання,
Здається, зайшло в глухий кут
І виходу не знайдеш
(бо його немає),
Не звільнитись від пут
(час спливає)...
Я втратив спокій,
Вночі не можу спати...
Колись я біг до тебе, біг, як скажений,
Хотів тебе біля себе мати.
Я виглядав, як навіжений...
Тепер час обірвати,
Все переглянути і зруйнувати
Мури, за якими я хотів тебе сховати
Від цього світу (суспільства).
Тепер я втечу від тебе,
Від цього твого зіпсованого кохання...
Я даю тобі все, що тільки хлопець дати в змозі:
Ось мої сльози і це ще далеко не все.
Я знаю, що маю втекти,
Що нам не по дорозі,
Я повинен піти.
Тобі вже зовсім нічого не треба від мене,
Чесно кажучи, тобі потрібен той, хто б у вузді тебе тримав...
І коли все йшло не так, я відчував: світ мене жене,
Та я кохав. Тебе щиро кохав.
Ти вважаєш кохати - це як молитись,
Але, вибач, виходить я інакше молюся.
Був час, і я прагнув з тобою зустрітись,
Тепер я не повернуся,
Тепер я втечу від тебе,
Від цього твого зіпсованого кохання.
Благаю, не торкайся мене тепер -
Ніколи не виносив твого лицемірства й брехні.
Я хочу просто зібрати речі й піти...
Ні, все ж торкнися мене, крихітко, зіпсоване кохання
На прощання
І зникає поволі у тиші хвилина остання...
Я даю тобі все, що тільки хлопець дати в змозі:
Ось мої сльози і це ще далеко не все.
Я знаю, що маю втекти,
Що нам не по дорозі,
Я повинен піти...
