Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Підтримайте мене,або осудіть

(Рецензія на твір: Зіпсоване Кохання, автор: ART)

© Ніка, 01-07-2007
...і от я тут. І от вернулася. І от знову буду надокучати своїми безглуздими і такими однноманітними розписами. Вибачте мені автор Зіпсованого кохання за втручання. Просто ваш твір дійсно припав до мого самотнього серця,і мені захотілось залишити і свій відгук,а за ним потяглися і інші.Якщо ви проти,я зупинюся,я не буду влазити в чужу особистість.
Дякую вам за таку моральну і дуже потрібну підтримку. А за час,то у мене все не так:я вже другий рік так себе почуваю,і не жалію за попередній марно прожитий рік,і не сміюся.
Знаєте,деколи взагалі нічого не хочеться. Душа бажає просто піти...від всіх...нікому не заважати...тому що я нікому не потрібна,а можливо й потрібна,та не тим хто мені потрібен.
......напевне ніхто б і не замітив мого зникнення.Я є-і мене нема,ці фрази однозначні.
За цей час я поїхала далеко від дому,я хотіла забути все:весь сум,всю самотність,весь біль,що ніколи не покидав мене,він мені став найкращим другом...а сльози...їх багато...якби зібрати всі краплини пролиті з моїх очей,то напевне їх би вистачило на густий,довготривалий дощ.
А я не змогла. Я заскучила за потрібними мені емоціями.Чому потрібними,та тому,що я без них не я. Всі мене знають сумною,мовчазною,блукаючою по місті дівчиною. Напевне я ніколи вже не стану тою радісною дівчинкою,яка любила схід сонця,яка прокидалася рано-рано,щоб побачити це мальовниче видовище,яка з заходом сонечка ставала смутною,тому що сонечко для неї було як заряд позетивної енергії.А тепер,ця зовнішньо-подібна дівчина перетворилася на ту,що не спить ночами,на ту,що любить дощ і сильну грозу,на ту,якій не цікаве яскраве палюче в спину салце.
Як я писала швидше,причина всьому-він. Чому він сміється читаючи це? Чому він мені навмисне появляється кожний день перед очима? Чому він не люблячи нікого,так до мене ставиться? Та тому,що він ніколи нікого не любив. Я раз познущалася з нього,а він до тепер це зімною робить. Але я просто сказала,прощай,я їду,та за рік повернусь,.чекай. Він не чекав. Він того ж дня завів собі красиву з досвідом по такій справі дівчину. А за нею такі ж самі у нього появились. А я? А що я? Зімною тепер йому не цікаво.Він як шалава. Він не пам'ятаючи яка була вчора,заводить нову. Мені дуже дивно за себе,чому я влюбилась в такого? Я мріяла про ідеала,а він зовсін аж не ідеал.
Якщо ви тут,якщо дойшли очима до оцього місця,то скажіть:що я варта?що ви про мене думаєте?кого осуджуєте,а кого підтримуєте?
Ще раз вибачаюся. Як ви проти,то я і тут зникну. Підтримайте мене,або осудіть
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.026103019714355 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати