Ваш коханець – скрипаль, він старий і горбатий.
Він Вас дико ревнує, не любить і б’є.
Та лиш тільки заграє «Концерт Сарасате»,
Ваше серденько птахом у небо здіє.
Він альфонс по життю. Знає підлі секрети
І уміє зробити з людини «зеро»…
Але тільки заплачуть його флажолети,
Він божествений принц, він казковий Пьєро!
Він зганьбив Вас, зламав, обікрав і зневірив.
Femme de luxe перейшло з його рук в femme de chambrc.
Він давно вийшов з моди і стерся на діри
Ваш кротовий жакет з легким запахом амбр.
І у Вашім обличчі, й в манері триматись
З-під косметики вийшли і розпач і лінь.
Скільки можна так гірко і зло насміхатись?
Скільки можна пускати життя за безцінь?
І коли Ви, роздерта від ласк хамоватих,
Тихо плачете десь у кутку, відкоша…
Він зіграє для вас свій «Концерт Сарасате»
Від якого аж кров’ю заллється душа!
Непотрібна, змарніла, ще й хвора й брюхата,
Ви клянете його, і прощаєте знов.
Ви прощаєте все за «Концерт Сарасате»…
Й за болючу свою й безнадійну любов.
