Брелок, монети, у кутку тростина,
замок навиклий, списаний блокнот -
- перечитати б! Але ні… цейтнот…
Он шахівниця. На стіні картина,
і книжка, що між вітхих сторінок
ховає, наче сувенір на пам’ять,
невпізнаванно вицвілий в’юнок,
відбиток бляклий спраглого спіткання.
І дзеркало, що пізнє повечір’я
оманливо за ранок видає,
і двері, і цвяхи - це все твоє,
і цим речам ти дарував довір’я.
Та речі ці бездушні, мов раби.
Переживуть тебе, і без журби.
