Ціпок, монети, металеве коло,
Ключі, замок слухняний, стос нотаток,
Котрі ніхто не встигне прочитати
За дні, що маю; гральні карти, столик,
Товстенький том, зів’яла квітка рути
Між сторінок, як пам’ятка із раю,
Незгладна, звісно, і давно забута;
Свічадо західне, що в нім палає
Омана ранку. Ці усі предмети:
Паласи, вази, атласи, відкоси -
Раби покірні й вірні, безголосі,
Що вміють берегти свої секрети.
Ми відійдем, а їм - служити далі,
А що не нам – нема для них печалі.
