До Летючої Рибки - приємний дзвінок.
Кличе Мачо-Акула вечеряти вдвох.
«Я замовлю вечерю для нас при свічах.
Ви ж приходьте як є, в мерехтливих шовках».
Щиро Рибка зраділа: «То пан не забув?!
І мене, й мою сукню, що з крильцями-буф?»
«Та чи ж міг я забути?!» - відрік молодець. -
«Я чекаю о восьмій!» - й розмові кінець.
І припудривши носа, гламур і ажур,
Рибка пурхнула з дому: «Лечу, мон амур!»
... Ох, мала кокетухо, дурненьке риб’я,
Вже не зблисне під місяцем врода твоя...
