До Летючої Риби задзвонив раз Катран:
- Повечеряєм нині, моя Рибонько-сан?
Я вечерю замовлю, торт, свічки і вино.
Ти ж приходь, як ти є, в осяйнім кімоно.
Каже Риба: - Як мило, ти мене пам’ятав!
Й синю сукню, що в ній гостювала в Кита!
- Так, аякже! — Катран хижо тер плавники. —
Ну, о восьмій! Цьом-цьом! — п-і-іп (короткі гудки).
Риба пудрила носик, фарбувала уста;
Далі крильцями – мах… слід за нею розстав.
О маленька і глупа, нарцисизм – твоя суть,
Не побачить вже Місяць цю пихату красу.
