Я в тебе не любов прошу,
Вона тепер в руках надійних.
Повір, що я твоїй єдиній
Листів ревнивих не пишу.
Віддай-но їй мої портрети.
Тобі поради мудрі дані:
Читати дай мої сонети, –
Ви ж наречені-бо люб’язні,
А вашим подругам дурним
Важливий присмак перемоги.
А спогад дружньої розмови
І перших днів навіщо їм?
Коли ж нічого не лишить
Від щастя вам життя подружнє,
І пересиченій душі
все раптом здасться осоружним,
у торжество моєї ночі
ти не приходь. Тебе не знаю.
Ти помочі від мене хочеш?
То я ж від щастя не зціляю.
Я не любви твоей прошу.
Она теперь в надежном месте.
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты,—
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло —
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.
А.Ахматова
