Дороги дві урізнобіч петляли
Пожовклим лісом, й жаль було мені,
Що водночас двома не прогуляюсь.
І довго я в одну із них вдивлявсь
Аж ген де рідшав ліс удалині.
А вибрав другу, хоч нічим не кращу;
Трава була не стоптана лиш там -
Оцим мене манила більш хіба що.
А зрештою, ідучи нею в хащу,
Я сам її так само протоптав.
Однакові були дороги, де
Ніхто на чорно листя не зачовгав.
А першу я лишив на інший день!
Хоч часто шлях на новий шлях зведе -
Тоді чи й вернешся - це знав я добре
Колись, зітхнувши, я про це скажу,
Як ціла вічність промине, либонь:
Дороги йшли урізнобіч, я ж ту
Собі обрав з них - менше ходжену,
І це зіграло вирішальну роль.
