Під ласку плюшевого пледа
Вчорашню сонну кличу мить.
Хто подолав важкі тенета?
Хто ниць лежить?
Все передумуючи знову,
Всім перемучуся дотла.
І в тім, чому не знаю слова,
Любов була?
Мисливець хто? Хто здобич дика?
Диявол їх змішав на шріт!
Що вчув у муркоті великий
Сибірський кіт?
Свавілля в тім постійнім герці
Чия рука, мов м’яч, вганя ?
Чий стукіт і чийого серця
Як лет коня?
Було… а що, так і не взнала?
Чого бажаю – невтямки?
Так і не знаю: подолала?
Чи навпаки?
Розмістити цей переклад я давно обіцяв Каті Луганській, яка захоплюється творчістю М.Цветаєвої. Чомусь сама Катя зникла – ні творів, ні рецензій не видно, хоча я вважаю її однією з найперспективніших авторів на цьому сайті (невже зникла із-за моєї критики?).
Щоб не шукати (хто захоче) оригінал вірша М.Цветаєвої – подаю його тут.
Под лаской плюшевого пледа
Вчерашний вызываю сон.
Что это было?– Чья победа? –
Кто побежден?
Все передумываю снова,
Всем перемучиваюсь вновь.
В том, для чего не знаю слова,
Была ль любовь?
Кто был охотник? – Кто – добыча?
Все дьявольски наоборот!
Что понял, длительно мурлыча,
Сибирский кот?
В том поединке своеволий
Кто, в чьей руке был только мяч?
Чье серце – Ваше ли, мое ли
Летело вскачь?
И все-таки – что ж это было?
Чего так хочется и жаль?
Так и не знаю: победила ль?
Побеждена ль?
