Serwus, madonna
Константин Ільдефонс Ґалчинський (1905—1953)
Niechaj tam inni księgi piszą. Nawet
niechaj im sława dźwięczy jak wieża studzwonna,
ja ksiąg pisać nie umiem, a nie dbam o sławę -
serwus, madonna.
Przecie nie dla mnie spokój ksiąg lśniących wysoko
i wiosna też nie dla mnie, słońce i ruń wonna,
tylko noc, noc deszczowa i wiatr, i alkohol -
serwus, madonna.
Byli inni przede mną. Przyjdą inni po mnie,
albowiem życie wiekuiste, a śmierć płonna.
Wszystko jak sen wariata śniony nieprzytomnie -
serwus, madonna.
To ty jesteś, przybrana w złociste kaczeńce,
kwiaty mego dzieciństwa, ty cicha i wonna -
że rosa brud obmyje z rąk, splatam ci wieńce -
serwus, madonna.
Nie gardź wiankiem poety, łotra i łobuza;
znają mnie redaktorzy, zna policja konna,
a tyś jest matka moja, kochanka i muza -
serwus, madonna.
Підрядковий переклад (зроблений Галиною Михайловською)
Нехай собі інші пишуть книги. Навіть
нехай їм слава дзвенить, як стодзвонна вежа,
я книг писати не вмію, і не дбаю про славу -
привіт*, Мадонно.
Адже не для мене спокій книг, що сяють високо,
і весна теж не для мене, сонце і перша духмяна трава,
лише ніч, дощова ніч, і вітер, і спиртне –
привіт, Мадонно.
Були інші до мене. Прийдуть інші після мене,
бо життя - вічне, а смерть – марна.
Все, мов сон дивака, що він бачить його несвідомо –
привіт, Мадонно.
Це ж бо ти, вбрана у золотисту калюжницю**,
квіти мого дитинства, ти, тиха і благовонна –
мов роса омиєш бруд з рук, спліту тобі вінок –
привіт, Мадонно.
Не гребуй вінком поета, шалапута й негідника;
знають мене редактори, знає кінна поліція.
А ти – моя мати, кохана і Муза –
привіт, Мадонно.
* Вжите в оригіналі слово “Serwus” є розповсюдженою формою вітання не тільки в польській, а і в чеській, угорській мовах. Має латинське походження.
**Калюжниця – Caltha palustris L.
Будова віршу:
В кожній строфі – три рядки, що мають 13 складів і один з п’яти складів.
Виняток – перший рядок першої строфи, що має 11 складів.
Рими – жіночі.
