В холодну ніч, в широкім темнім полі
Ліг біля вогнища й сховався в забутті.
Вогонь все слабшає...урешті зник поволі...
І враз так весело зробилося мені!..
Хай, сірий попіл, ти все вогнище собою
На мить здолав, мов в ризу загорнув, -
Вогонь дрижить, я знаю, під тобою.
Я знаю, жар багряний не заснув...
Хай череда годин похмурих, нудно-сірих
На душу попелом лягала увесь час,
Вогонь ховаючи, вогонь палкої віри, -
Хоч і невидимий, він все-таки не згас!
