ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 679
Творів: 10254
Рецензій: 15607

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Під фрегатом

© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 05-03-2008
Приходьте на набережну о четвертій. Так, у парк за готелем «Фрегат», до пам’ятника фрегатові «Слава Єкатерини», під яким зазвичай пришвартовано вже не фрегат, а барк -«Товариш».

Ну що там тої різниці між фрегатом і барком? Одна бізань-щогла й відрізняється. У фрегата вона несе і прямі, й косі вітрила, а в барка – лише косі: бізань та гаф-топсель. Ну що поробиш, фрегати нині в дефіциті, мусимо дякувати й за барк – білий трищогловий вітрильник німецької побудови з клепаним довоєнним корпусом і сталевими щоглами та реями. Якщо придивитися до шарів білої фарби на кормі, можна роздивитися під цими нашаруваннями і його колишню назву «Ґорх Фок». У повоєнні роки його отримали по репараціях з Німеччини й назвали «Товаришем» на честь іншого учбового барка, потопленого гітлерівцями в Маріуполі у 1941. Тому серед спеціалістів його ще іноді називають «Товариш-2». Білий чепурун, завдяки якому у 112 портах 86 країн знають, що є такий Херсон. Цей вітрильник виграв усі вітрильні регати, які тільки можливо, знявся у десятках радянських фільмів про море і заслужено потрапив герб міста Херсона.

Що, нема ніякого вітрильника під пам’ятником? Так отож. «Товариш» вже знову «Ґорх Фок» і знову у Штральзунді. Про те, що ми програли чергову світову війну, радіо нам не оголошувало,  але цього разу репарації німцям сплачували саме ми.

Отже, приходьте на набережну Херсона в кінці травня в середині вісімдесятих, і все буде чікі-пукі. Щоправда, готель «Фрегат» ще буде повною вороння довгобудовою за парканом з непристойними написами, але все інше...

Білий легінь «Товариш», зі згорнутими на реях хмарами вітрил та строкатими прапорами розцвічування між щоглами;

білі квітучі акації в парку над Дніпром, що шурхотять зеленим листям на вітрі;

херсонські дівчата, що нарешті скинули шуби після задовгої зими і теж квітнуть, пахнуть і тріпочуть на вітерці схожими на ті самі прапори  різнобарвними легенькими сукнями;

курсанти «централки» у чорних кльошах, білих голандках з блакитними матроськими комірцями, у білих кашкетах із золотими якірцями на кокардах, що споглядають на тих дівчат і облизуються;

солідні батьки сімейств, що прогулюються в оточенні  дочок, дружин, тещ та улюблених доберманів, як шейхи на набережній Дубаю, і з недовірою стежать за вирядженими по-святковому курсантами «централки»;

вудильники-оптимісти з бамбуковими вудками, що сподіваються ще зловити якусь геть очманілу рибку посеред цього гармидера на набережній;

весняний Дніпро у дрібненькій зеленуватій хвильці аж ген до протилежного берега, від якого щойно відчалила армада якихось човників – човники мабуть моторні, бо їх оповито димками вихлопу;

якісь сучасні корабели напідпитку, що цілою бригадою чи то зварювальників, чи то дизелістів окупували столики єдиного кафе «Морозиво», й п’ють свої корабельні напої, принесені з собою, просто під пам’ятником корабелам колишнім;

корабели колишні, що барельєфом оточили гранітний фрегат, оту 66-гарматну «Славу Єкатерини», неначе несуть його на плечах до столиків корабелів сучасних;

незапланований чорно-іржавий ніс якогось індійського сухогруза, що не вмістився за парканом порту праворуч і тепер нависає над набережною своїми якорями, вчепившися в швартовні тумби плетеними капроновими щупальцями;

білі чайки в чорних «окулярах» навколо очей, що, як курки на сідало, всілися на тих товстелезних імпортних зелених швартовах, крутячи головами та балансуючи хвостами, аж поки їх не сполохує якийсь шоколадноликий матрос у чалмі;

старовинна чавунна 24-фунтова гармата на дерев’яному корабельному лафеті, на якій, як чайки на швартових, всілося, звісивши ноги обабіч стволу, з десяток курсантів «тюльки» у вилинялих бавовняних робах.

Якщо бути точним, курсантів «тюльки» - восьмеро. Вони вдягнені по-робочому попри свято, тому що прийшли на набережну не тільки на дівчат споглядати, як «централка», а задля якихось щоденних вправ. Їх можна було побачити на цьому місці о шістнадцятій і вчора, і позавчора, і місяць тому. І в дощ, і в сніг, і в «камені з неба падають». Це команда гребців 11 роти. На тренування переправи чекають. Залазять на грамату й горлають пісню про Стєньку Разіна вони не щодня, а лише у вихідні, коли на набережній повно дівчат. Щоб остаточно наполохати їхніх пильних татусів і доберманів.  

Потихеньку-помаленьку навколо гармати й курсантів у робах збирається чималенький натовп людей у строкатих панамках та вітровках. Вони теж не дуже схожі на пересічних відпочивальників. Кремезні, накачані, хвацькі, червонопикі, усяк зі своїм веслом.

Херсон – місто майбутніх, колишніх і дієвих чемпіонів з греблі, це всякий знає. Тут повно чемпіонів і України, і СРСР, і світу з каное, байдарки та академічної греблі. А найперший олімпійський чемпіон після війни м’язи накачував зовсім не на тренуваннях, а перевізником на човні на Цюрупинськ. Коли йому до рук дали спортивне весло замість тяжких валькових, і сказали, що дистанція всього два кілометри, а не вісім з половиною, він порвав усіх пихатих університетських чемпіонів з Англії, Голандії та інших гамерик на німецького хреста. Зараз, після завершення спортивної кар’єри, та олімпійська гордість Херсона знову ціле літо пасе корів на островах посеред Дніпра, перевозячи їх з острова на острів на човні.

Котра там година? Рівно чотири? Погляньте на Дніпро знову. Оті дрібненькі човники досі вже перетнули річку і вже помітно й чутно, що це величезні моторні вельботи зі спортивних баз у третьому затоні, зараз вони один за одним швартуватимуться до східців набережної під тією гарматою. Каноїсти, байдарочники й академіки зіскакують до хистких вельботів і стоять, ощетинившись веслами, як римські легіонери списами під час переправи на туманний Альбіон. Останніми заскакують у вельбот оті курсанти «тюльки». Зараз неголений керманич, схожий на місцевого Харона, віддасть мотузку і відвалить від набережної. Мерщій заскакуйте і Ви, шановний читачу. Чи Ви не хочете порвати англійців на німецький хрест?

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

"...що є такий Херсон"!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ksenka, 17-03-2008

Веслування, гідротехнічна споруда і два товариша

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Олесь Бережний Статус: *Гуру*, 07-03-2008

Хоч в Херсоні не бував, проте бліх ловлю

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 06-03-2008

Хто в Херсоні не бував, той і дива не видав...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 06-03-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© е.герман, 06-03-2008

Поезія у прозі

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дана Рудик, 06-03-2008

Постхерсонське

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Саніна Аня, 06-03-2008

Віддайте "Товариш" із юністю вкупі...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Бондаренко Ю.Л., 06-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0193438529968 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif