Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46525
Рецензій: 90785

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза рецезія

„Мова перекладу”

© Володимир Чернишенко, 17-01-2008
Ерик Льом „Книга зірок” (трилогія), переклад з французької Віктора Шовкуна. Видано 2005 року, видавництво „Махаон”, м.Київ.
РЕЦЕЗІЯ (для ДЧ)

http://kaminec.com.ua/publ/22

1.
Перед нами – типова книга жанру фентезі. У даному разі – дитячого фентезі. Автор, попри те, що у нашій країні про нього мало хто знає, досить популярний на батьківщині, навіть здобув нещодавно літературну премію за ту ж таки „Книгу зірок”.
Успіх книги не викликає подиву – сюжет містить усі атрибути коли не бестселеру, то, принаймні, якісного дитячого чтива: пригоди, магія, таємниця походження головного героя, таємничий артефакт, який головному героєві слід знайти... Одним словом, посольство Франції в Україні знало що робило, коли субсидувало захмарний, як на нашу країну, тираж – 10 000 примірників. Саме видання здійснено зі знанням справи. Кожна частина трилогії в окремому охайно зробленому томикові, оригінальне оформлення сторінок, низько-контрастний папір, призначений для дитячих видань... Проте – прочитавши сам текст, я засумнівався, чи можна давати цю книгу дітям.
Зроблю коротенький відступ, щоб одразу зізнатися – французької не знаю, тому якість власне самого перекладу оцінювати не можу. У цій статті я звертатиму вашу увагу на якість української мови, яку, дякувати Богові, знаю добре.



2.
Перше, що впадає у вічі при прочитанні книги – жахливо збіднена мова. Звичайно, для аналізу синонімічного багатства чи бідності мови необхідний ґрунтовніший огляд, проте, зараз зупинюся лише на кількох прикладах. Десятки разів у тексті для зображення емоційної зміни виразу обличчя вживається словосполучення „скорчити гримасу”. Залишу зараз поза увагою тавтологічність цього висловлювання. Принаймні, в англійській мові слово grimace має значення і „кривлятися” і „гримаса”. Гримаса, до речі, має автентичні відповідники – міна і кваси [1]. Не це головне. Оте недолуге „скорчити гримасу” легко замінюється абсолютно в усіх випадках.
Корчити гримасу – квасити губи, кваситися, покваситися [2], зробити міну, скорчити міну [5], скривитися, закопилити губу, вишкіритися, оскіритися [4]...
Інший приклад – вживання мовного звороту „взяти ноги на плечі”. Також десятки випадків і також – без варіантів. Доходить навіть до абсурду, зокрема, можна прочитати таке: [вона] взяла ноги на плечі...й дременула за ним (72)*. Два рівнозначні фразеологізми вжиті поряд у даному разі призвели до комічного ефекту, а то, до речі, був дуже гострий момент в оповіді! Щоб не видатися голослівним, наведу кілька аналогічних мовних зворотів, до яких перекладач не докопався: гоне, як вітрів батько; мов з шибениці зірвався; біга, як солоний заєць, як кіт загорений, як Настя з конопельки, як опарений [7]... Звичайно, не варто напихати текст рідковживаними фразеологізмами, треба знати міру. Однак, сподіваюсь, мені вдалося показати, яке синонімічне багатство відкинув автор перекладу, обмеживши тим самим і себе, і читача.

3.
Особливо хотілося б звернути увагу на мову героїв та й усього перекладу. Найразючіший приклад, як на мене, ось: Поквапмося! (22). Це говорить одна дитина іншій, коли треба поспішати. Пригадалося, як І.Малкович критикував дубляж фільму про Гаррі Поттера через перевантаження діалогів нехарактерними для молодіжної мови зворотами, як от „гайда”, „нумо” і т.д.
На мою думку, оце „поквапмося” жахливо переобтяжує текст, особливо через вживання у прямій мові. Можливо, це пов’язано з намаганням автора перекладу „українізувати” свій текст. Таке намагання проглядається, хоча й досить недолуге. Зокрема, у творі постійно вживається слово „вакації”, яке останнім часом чомусь почало вважатися автентичнішим за канікули. До речі, існують ще „рекреації” та „ферії” (останнє слово вживається Кобилянською, діалектизм) [1]. Усі слова – іншомовного походження, тож вибір мав би бути зроблений на користь найуживанішого, тим паче, коли воно цілком грамотне, тим паче, для дитячої книги. Таке „українізування” тексту проглядається ще й у вживанні багатостраждальної літери Ґ. Найдивніше, що вона часто пропущена, де потрібно (ґрати, приміром) і невідь-звідки береться у найнесподіваніших місцях - блаґати (85).
Цікавою у даному розрізі видається фраза: метелик махає крильми (78). Для довідки: орудний відмінок від „крила” – крилами і (у птахів) крильми” [8]. Для метелика ж узагалі варто було сказати „крильцями”. Вірогідно, „крильми” видалося перекладачеві віддаленішим від російського „крыльями”.
Взагалі, підсумовуючи даний пункт, з сумом зауважуємо, що увесь переклад виконано у класичному стилі такого собі „Soviet Ukrainian”. Просто для прикладу – нехтування кличним відмінком, присвійним відмінком (учень чарівника, замість „чарівників учень”) та ще багато-багато іншого...

4.
Продовжуючи тему попереднього пункту, мусимо згадати також і нехтування правилами формування ступенів порівняння в українській мові. Зокрема, читаємо: вони були менш величні, ніж прибережні стрімчаки... (107)”. Тут варто було б сказати: „вони поступалися прибережним стрімчакам...”, тобто, взагалі уникнути ступенів порівняння. І перекладач, безсумнівно, так і зробив би, якби не вважав „менш величні” за норму...
Те саме бачимо й далі: набагато менш екзотична наука (80) – не така екзотична. Або ще: перша частина програми здавалася йому менш цікавою, ніж друга (82). Тут вихід взагалі очевидний: друга частина програми видавалася цікавішою за першу. Звісно, це не єдиний варіант.

5.
Якщо ви іще не зрозуміли, якою мовою послуговується у реальному житті автор перекладу, то цей пункт не залишить у вас жодних сумнівів. Не секрет, якою жахливою проблемою є для російськомовних (та й багатьох україномовних) громадян проблема вживання дієприкметників теперішнього часу. Зрозумівши, що -учи, -ючи в даному разі вживати не коректно, вони знайшли для себе найлегший вихід – замінювати їх зворотами з „що”, „який”, „котрий” (т. зв. підрядні означальні речення) [9]. У багатьох випадках воно себе виправдовує, але у даному разі сліпе калькування, допущене перекладачем, витворює кострубаті, а подекуди й комічні, конструкції.
Подій, які сталися минулого тижня (98) – минулотижневих подій;
І той, хто переміг (100) – переможець (просто і зі смаком);
Після того, як подивилися (104) – подивившись;
Помер від ран, що їх одержав у битвах (97) – помер від одержаних у битвах ран...
Апогеєм таких мовних викрутів стало дивовижне речення: [Ґіймо] ухопився за руку, яку йому подала Амбра (174).

6.
Звичайно, такий текст не міг не містити в собі русизмів та „росіянізмів”. Останнім терміном дозвольте позначити** слова, обрані серед ряду синонімів завдяки існуванню відповідників у російській мові чи схожості з якимись російськими словами. Прикладом таких „росіянізмів” може бути зокрема кількаразово вживана Азбука (82). У сучасній мові вона має тенденцію до звуження ужитку – азбука морзе, приміром [1, 6]. Але – це я вже надто багато хочу...
Є у творі такі собі істоти – невеличкі на зріст людці з міста Вірдю (переклад, нагадаю, з французької, тому цілком можливо, що апостроф не потрібен). Так ось, вони отримали назву чоловічки з Вірдю. Словник Грінчека дійсно подає слово „чоловічок” – зменш. від чоловік [2] першим значенням. Друге значення – зіниця. Проте по-перше, зверніть увагу – не „маленька людина”, а „маленький чоловік”, тобто мужчина. По-друге – до значення „зіниця” у Грінченка аж двоє прикладів, записаних із живої мови, а до значення „маленький чоловік” – жодного, якщо не брати до уваги „чоловіченько”, як пестливу форму. І по-третє – сучасний тлумачний словник взагалі не містить слова „чоловічок” [6]. Не можу втриматися, щоб не звернути вашу увагу на цікавинці даного випадку. Викинувши з мови пережиткову форму „чоловічок” у зн. „маленький чоловік” ми позбулися і значення „зіниця”. Останній факт досить прикрий і несправедливий, але це – тема іншої дискусії.
Не може лишити байдужим і словосполучення дозорна стежка (242). У Грінченка дійсно є слово дозорний, але означає воно „наблюдающий, надсматривающий”, а не „спостережний” [2]. Слово ж „дозірній” означає „ранній”. Щоправда у сучасну українську мову слово „дозорний” таки проскочило – бачимо його у російсько-українському словнику (Наукова Думка, 2004). Там же, до речі, згадується й автентичний аналог – „чатовий” [3]. Таке ж слово у значенні „сторожевой” є і в Грінченка [2]. Наведений приклад ще раз вказує, з якою обережністю та увагою потрібно нам ставитися до своєї мови, а надто тепер, у період її відновлення.
Слівця противник (82) (суперник, супротивник), підлесник (106) (підлабузник) і одіння (рос. одеяние, одіж), з вашого дозволу, залишу без коментарів.

7.
Хоча, повторюсь, я не володію французькою, однак деякі особливості мови перекладу, що вказують на його якість, залишити без уваги не зміг.
Ось речення для прикладу: [вчителя] схопили, наче вульгарного бандита (283). Дивує слово „вульгарний”. Як на мене, одразу видно, що речення перекальковано з оригіналу, але тоді як для французької мови слово „вульгарний” у даному значенні було природнім (у компетенції Ерика Льома сумніватися не доводиться), в українській версії воно виглядає щонайменше дивним. Тлумачний словник дає такі тлумачення цього слова: грубий, непристойний, примітивний, навіть сороміцький [6]. Гарний учитель був у хлопця...
За той час можна тільки заплющити й розплющити очі (176). Ймовірно, перекладено „в лоб” з оригіналу. А слід було просто кліпнути...

8.
Але найжахливіша ситуація з фразеологізмами. Переважна більшість усталених виразів перекладені з французької дослівно або „транзитом” через російську. Не буду вас втомлювати ретельним розбором кожного такого ляпу, наведу лише деякі з них поруч із правильними варіантами.
[книга] в нашому розпорядженні (82) – книга у наших руках;
Єдиний у своєму роді (74) – єдиний і неповторний; унікальний;
Вони були по-диявольському реальні (87) – вони були страшенно реальні, аж занадто реальні;
Ноги прикипіли до землі й не можемо їх відірвати (88) – ноги прикипіли до землі – не можемо поворухнутись;
Застрахована від небезпек (93) – убезпечена (без зайвих викрутів);
Як вважає мій тато (123) – на татову думку (до речі, знову присвійний відмінок);
Не всі дома (157) – миші в голові, несповна розуму, клепки бракує;
Вигадати час (157) – виграти час, вкроїти трохи часу;
Винести тягар...долі (239) – витримати, витерпіти тягар долі;
В кінцевому підсумку (170) – зрештою;
На цьому тижні (121) – цього тижня;
Із незапам’ятних часів (82) – з давніх-давен;
Перехопило дух (134) – перехопило подих, забило дух;
Доля...не мала спільного виміру з тими утисками, яких зазнав Ґіймо (89) – долю...не можна було порівняти;
Мірою того, як згущувалися сутінки (83) – доки плелися сутінки, доки сутеніло [1-5].

9.
Переклади такої якості змушують задуматися – чи гуманно давати їх дітям? Чим отаке перекладання краще за звичайнісіньку диверсію? Чи потрібні такі переклади? І таким тиражем?
В огляді розібрано заледве чверть знайдених у першому томі помилок, але й цього виявилося аж занадто багато.
Однак, детальний розбір був необхідний. Сподіваюсь, він стане в пригоді перекладачам-практикам. А ще сподіваюсь – видавцям перекладної літератури.

* Тут і далі – номери сторінок першого тому трилогії, звідки зацитовано фрагмент. Обмежився першим томом, щоб не перевантажувати текст.
** Такий термін, безсумнівно, вже існує. Маю сумніви, чи збігається його справжнє значення з наведеним мною. Вжив його тому, що, як на мене, слово „росіянізми” якнайкраще ілюструє мою думку.

Опорна література:
1. Бурячок А., Гнатюк Г. Словник синонімів української мови // Наукова Думка, 2006.
2. Грінченко Б. Словарь української мови // Довіра, 1997.
3. Лозова Н., Озерова Н. Російсько-Український словник // Наукова Думка, 2004.
4. Іваницький С., Шумлянський Ф. Російсько-Український словник // Обереги, 2006.
5. Головащук С. Російсько-український словник сталих словосполучень // Наукова Думка, 2001.
6. Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови // Аконіт, 2007.
7. Номис М. Українські прислів’я та приказки // Либідь, 1993.
8. Бусел В. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики // Перун, 2003.
9. Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради // Либідь, 2001.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Приєднуюся

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Юлія-Ванда Мусаковська, 17-01-2008

Дорослі не часто читають дитячі книжки...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Камаєв Юрій Статус: *Історик*, 17-01-2008

Дякую за спостережливість

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Троль Кумле, 17-01-2008

Цінна річ

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Антоніна Аністратенко, 17-01-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0405139923096 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …