…І ось, коли я нарешті зважився написати рецензію на те чудове шоу, його взяли і зняли! Отакої! Свинство! ГАКери на радощах вжарили гопака, понажиралися горілки, вимахуючи рештками робота і хизуючись: «вбили, вбили, дивіться, отак буде з кожним!». Демонстративно. Ще б транспарант повісили. Ноги витирати. Що тим хотіли довести – бозна. Ну хіба великий авторитет і чудодійну силу просвітленого блаженнійшего гуру. Наче хто мав сумніви. Нудно і передбачувано. МегаКАРПОрація.
Одне я ніяк не втямлю. Всі кричать, що Злий Робот перейшов на особистості у розмові з «юним» автором. Люди добрі, та де там особистість? Авторові байдуже, він не образився ані трохи. Одне з двох: або авторові до дупи власний твір, і який тоді з нього автор, або правий був Кока Черкаський, і це хтось приколовся. І коли так, то чого всі наче показилися? Кого ви захищаєте? Що ви захищаєте? Право писати нечитабельну лабуду? Невігластво? А може, той могильний спокій, що ним дихають вікна Академії? Ставок із дохлими карасями, які, одначе, плавають? Мертву голову з підозріло рухливими очима?
Ну гаразд, хай там як, а справу зроблено. Добрі лицарі забили зле чудовисько, врятували «юного» «генія» і бенкетують у чудовій залізобетонній вежі, наплювавши на майбуття літератури. Я ще трохи побурчу і теж піду налюрюся як К А Б А Н.
Далі йде низка відверто провокативних, образливих, з обов’язковим переходом на особистості, буркотливих зауважень. Ахтунг! Ви маєте право не читати! І не кажіть, що не попереджали…
«Зібралася свора собак і гавка, гавка.» (невпізнаний ГИ) - ага, без «сабачєк» не обійшлося…
«Тому вирішив провести з Вами лікнеп на тему „Письменник як „річ-в-собі”». (Халва) – це типа давайте перетворимо літературу на гурток художньої мастурбації? А шо, креативно!
«гадаю Вас як мінімум має зацікавити казус від Оксани Забужко» (Халва) – давайте ще й авторитетами жахнемо, а то Фройда мало. Ми ж такі ерудити. Хоч і не лауреати.
«І, якщо я зрозумів, то основні мої помилки:
1) неграмотність
2) надто схожа на комп'ютерну гру
Якщо є ще, додавайте. Я буду старатися виправити ці помилки.» (В.Ігнатюк)
Концепція, шановний тезко, концепція. Краще напишіть на якусь іншу тему, бо не можна писати про рабів, коли не звідав кайданів і батога.
«Але текст його є настільки захопливий, що через пару хвилин на такі огріхи уже не звертаєш уваги». (О.Я).; «На мою думку, певний потенціал у нього є.» (М.Р.) – поза сумнівом. Коли «Історія раба» зробить переворот у світовій культурі, свисніть.
«А я пам’ятаю, що коли мені було чотирнадцять рочків і я вперше вилізла в інтернет, спробувала там поспілкуватися з людьми, звісно, російського» (М.Р.) – часом не на Мошковський ресурс? Просто цікаво…
«Вони швиденько мені пояснили, що я за лайно». – Боже, які добрі люди!
«Зараз я заробляю собі на життя тим, що пишу російською (статті), ще й інших виправляю. Українською теж пишу, але не про те мова. Я читала багато книжок, я займалася з репетитором, потім мене завантажили всім необхідним в універі. А щодо тих панів, я не знаю, чи просунулися вони якось у своєму розвитку, чи досі лише обсерають інших.» (М.Р.) - не втямив, то Ви хизуєтеся, скільки всього досягли? Ті дядьки, які обсерають інших, насправді займаються не лише обсиранням, бо на життя собі заробляють працею значно шанованішою і цікавішою за писання статей (російською) (політтехнологіями, наприклад). А обсирання для них радше дозвілля. Та Ви, либонь, і самі в курсі.
«Я чудово знаю рівень викладання української мови у школах. Тому до юнака я не можу висувати вимоги, як до людей освічених.» (М.Р.) - чого тоді талановитий юнак не пише тою мовою, яку знає, - російською, наприклад, чи там якою ще…
«Я не знаю, скільки йому років, але сумніваюся, що ви, Наталко, в такому віці писали набагато краще.» (М.Р.) - вже повірте, що Наталка не бралася за ті теми, на яких не розумілася.
«бо я залишаю ГАК.» (М.Р.) - ой, та не свистіть, ніде Ви не дінетеся. Самогубець не кричить: «А, відійдіть, а то я стрибатиму! Я стрибатиму! Прощавай, жорстокий світе!» Той, хто зважився, той робить, а не влаштовую істерику. Тихо. Щоб нікому не завадити.
«Пропоную (а можливо це тут уже є, тільки я про це не знаю) дати лінка на головній сторінці на словники орфографічні, російсько-українські, тлумачні, щоб російськомовні автори мали змогу вчасно знайти необхідне слово. Реалії життя такі, що українську мову зле знають не тільки юні автори, а і старші, які, волею долі, вчилися в російських школах, ВНЗ, працюють у Росії чи де інде, а писати хочеться усім правильно і грамотно.» (О.Я.) – та читати треба більше, читати, людоньки добрі, читати! ШО, не знають «російськомовні», яка то є українська література? Фітільова не знають, Підмогильного, Багряного, … блін, нема слів! Дайте мені з синонімічного словничка синонім до слова «манкурти», бо ще образяться! Словники не в Інеті тре шукати, а в папері, і щоб на столі лежав, як Маркс у Леніна, коли вже кортить знати мову аж так добре, би нею писати! А не «клікати», коли потрібне якесь слово…
«А вдалість шоу не визначається тим, хто завітав до театральної зали, на жаль» (А.С.) – саме ними і визначається вдалість, в смислі – успішність, бо шоу твориться для аудиторії, про яку Ви так зневажливо. От якість шоу – так, звичайно, якість визначається різного ґатунку критиками.
«Якщо провокація не викликає естетичного спротиву і скандалу - то це не провокація, а лише її імітація». (Кам.Ю) – ага, яка ж то провокація, коли всім по фіг…
«Хоч застеріг би Наталку від спроби повторити це» (Кам.Ю) – скажу по секрету, те попередження було б зайвим. По-перше, повторюватися нецікаво…
«Чи не стаємо ми корпорацією?» (Кам.Ю.) – пізно підхопилися…
«А енергію свою спрямувати, в першу чергу, на написання таких творів,
за котрими би вишикувалися у чергу всі російські і не лише видавці.» (Кока Черкаський) – ага, шановний, десять разів. То ж не цікаво. Краще ж лайном жбурлятися. А як гадаєте, чого воно так? То я вам скажу, що НЕМА ПОТЕНЦІЇ в ГАКерів писати ті твори, про які Ви кажете. Закладаюся на ящик «Оболоні». Хай но хтось із ГАКерів справді напише і видасть такий твір (хоч би й історію отого нещасного кріпака), що усі російські, європейські та японські видавці й не лише ридма ридатимуть би дістати той текст... Дзуськи. На жаль.
«Якщо Ви цього не зробите, то буду прохати пані Мирославу й Адміністрацію ГАКу рішучо застосувати Правила по відношенню до цього Вашого допису й видалити його геть з Гаку!» (Гуру) – йой, знаєте, що воно мені нагадало? Приїздить Сергій Марков до Києва, розрулювати політичну кризу, і каже: «Коли Покоцаний не перегляне свою позицію щодо розпуску парламенту, то йому подзвоне наш Вова, а ви ж Вову знаєте…» (інтерпретація авторська).
«коли я висловила пропозицію про надання рецензентам статусів, Наталка її схвалила (певно, сподівалося, що і їй якийсь перепаде).» (М.Р.) – був би той бідний, хто запропонував би Наталці щось подібне. Вже повірте на слово. Роботи не собаки, падла не їдять.
«Я заздрю вам, Наталко. Дійсно.» (М.Р.) – це очевидно :)))))))))))
«Ви мені в такому разі нагадуєте істеричну викладачку під час клімаксу та проблем на особистому фронті» (Юлія Петрусенко-Левківська) - ну, певно Вам ліпше знати…
«Проводжу бліц-опитування. Шановні ГАКівці, хто дочитав цю так би мовити рецензію хоча б до половини?» (А.С.) – я дочитав, дуже сподобалося. Сам хотів зайнятися чимось на зразок, та погребував.
«Це як хірургічне втручання: або справи різко поліпшаться, або пацієнт дійсно виявиться абсолютно безпорадним.» (це була Тетяна Мельник) – це можна сказати як про окремі тексти (твори і рецензії), так загалом і про ГАК як ресурс. Але видається мені, що хворий радше здох.
«Найгірше - коли людина не розуміє.» (Тетяна Мельник) – та нема чого розуміти. Тусовочні розбірки. Єдине, що вона мала зрозуміти, що критику на «своїх» тут не сприймають. Ображаються. А про літературу балакають просто так, для інтересу.
«Рецензія у вас, пані Наталю, вийшла не провокаційна, а відверто злобна» (Мирослава) – та де там, Ви ще «злобних» не бачили…
«і драматично серйозна» (Мирослава) – перепрошую, теж маю не погодитись: «реготав до сліз, ще трохи і мабуть усравсь..» (цитата з шанованого зокрема Вами гуру)
Та все, годі. Гарного потрошку. Погиркалися і забули. Просто дуже сумно, що ГАКери об’єдналися не ЗА, а ПРОТИ…
Але це прекрасно, що дискусія набула аж такої гостроти і перейшла на особистісний рівень – це значить, що ГАКери здатні на сильні емоції…
