

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	823
Творів:	12423
Рецензій:	19220

Наша кнопка

Код:

Рецензії

«Мертвонароджене шоу must go on”

(Рецензія на твір: На останок, або Епітафія на могилі ДУУУЖЕ Злого Робота, автор: Віталій Кривоніс)

«Мертвонароджене шоу must go on”

Шкода, дуже шкода, що злі і нехороші ГАКівці видалили «чудове» шоу Наталки Дев’ятко. Я ж тільки дістався до компа, збирався і собі одну-дві реци скомпонувати, коменти зліпити. Словом, кулаками помахати. Аж зирк – а бійка скінчилася, всі розбрелися по домівках, і кулаками вимахувати на самоті нема сенсу… Добре, що Віталій Кривоніс таки створив новий причинок до плідної дискусії.
Отже, давайте, відтворимо хід подій, як то кажуть, ab ovo. З’ясуємо, з чого усе почалося.
А почалося все з рецензії на твір «Історія раба» (автор В. Ігнатенко), котру написав той же таки В. Кривоніс. У досить стриманій, мушу зазначити, і необразливій формі рецензент вказав молодому автору на хиби його твору. Той наче з усім погодився, навіть подякував. І тут почалося ТАКЕ…
На світ Божий вигулькнуло, вибухнуло феєричне, захоплююче, незрівнянне «Мертвонароджене шоу» Наталки Дев’ятко! Уперше на кіноекранах! Від творця (от правда, не знаю, чого бо її художні твори активно не обговорювались)! Вау!
Авторка, чомусь вирішила не зачіпати творчість таківських «знаменитостей» а обрала об’єктом свого показового виступу цю ж «Історію раба». Уважно перечитавши рецензію В. Кривоноса, вона використала… ні, творчо переосмислила певні моменти з неї: зокрема, зауваження про «Ця хатина і була моїм життям впродовж довгих років вигнання» - в смислі він ніколи з хати не виходив? Може, все-таки житлом, а не життям?..
«Я не хочу згадувати у цій розповіді його, оскільки він не буде стосуватися описаних у цій розповіді подій». – по-перше, нащо тоді цей старий писарчук, нащо взагалі ця інтродукція? Чи не краще було б вести мову власне від раба?
«Смерть не можна було завадити». – атож, смерть завадити не можна, можна завадити смерті…
«Я вклав людину на постіль, а тоді сходив за водою, оскільки її у відрі залишилося небагато». – ну і нащо уточнювати, скільки там чого лишилося у відрі? Нащо посилати героя за водою, якщо власне нічого не відбулося?
Звісно, ті ж ляпи впадають у вічі усім грамотним людям. Проте тон рецензії Наталки Дев’ятко був відверто злобним ( на її особисті випади проти автора звернув увагу вже О. Бережній: А я знаю, що з мови у Вас 1 бал. І як Ви збираєтесь вчитися далі? В двірники підете? взагалі був такий розумний, коли починав писати це оповідання… У автора амнезія! І т. ін.) Справді, шедевр літературно критичної думки! Куди там сучасним рецензентам.
Відверто кажучи, прочитавши все це, я… злякався. Ні, не через автора. Просто Наталка Дев’ятко НЕОДНОРАЗОВО (ЩОБ УСІ ЗАТЯМИЛИ!) наголошувала на тому, що вона пише наукове дослідження, дисертацію. І, можливо, викладає (чи буде викладати) у ВНЗ. Як же вона до «тупих і дурних» студентів звертається? Так само? М-м-м… А зі своїм науковим керівником теж у такому тоні спілкується. Чи перед тими, ВІД КОГО ВОНА ЗАЛЕЖИТЬ, Наталка Дев’ятко стримує свій вибуховий темперамент??? А «відривається» на молодих авторах?
Ось з чого усе почалося… ЧУДОВЕ, СПРАВДІ НЕЗАБУТНЄ ШОУ.
І наостанок, як то кажуть на правах реклами: незабаром у рецензіях (а, може, і у розділі «Сатира й гумор» читайте продовження рецензії «Мертвонароджене шоу must go on” – «Про клаку і клакерів, або що спілного у деяких рецензенток з Нероном», де мово піде про анонімного захисника Наталки Дев’ятко (отого, що гикає). І про її творчість взагалі.
Глядач «Мертвонародженого шоу».

"Наталя дала привід закидати її лайном, бо вона вже багатьох дістала на ГАКу за недовгий строк свого життя на цьому ресурсі". Неправда. Я сам спершу нормально сприймав виступи Н. Дев’ятко на ГАКу. Були в неї хороші пропозиції, що мали б пожвавити життя сайту. Хочеться вірити, що й наміри тоді були хороші - покращити ГАК, а не лише "пропіарити" себе. Моє ставлення до неї змінилося після появи "Мертвонародженого фентезі". Енергійність і брутальність - різні речі.
Gljadach

А чим же вона дістала, як не тим самим хамством і безапеляційністю. І чим тут пишатися?

Шановний глядачу, не намагайтеся переконати мене, що справа була в НЕПРИПУСТИМО ХАМСЬКОМУ ТОНІ. Ні. Просто Наталя дала привід закидати її лайном, бо вона вже багатьох дістала на ГАКу за недовгий строк свого життя на цьому ресурсі. Ну ви і скористалися. "І всьо".
Кривоніс

Так, шановний В. Кривоносе, «авторові байдуже, він не образився ані трохи» ( до речі, прислівник «анітрохи» треба писати разом. Не мені, звісно, вчити ТАКИХ знавців української літературної мови, як ВИ і Н. Дев’ятко, та все-таки…). Може, ви й маєте рацію, але не в тому справа. Не в тому річ, що в хаті піч… І не в цьому авторові. Він може скільки завгодно реготати з власних помилок (хоч він, мабуть, не так уже й щиро регоче, просто намагається зберегти «добру міну при поганій грі»), може взагалі покинути літературу. Це його справа. А опоненти звернули увагу не на те, о автор образився чи не образився на рецензію, а на той факт, що рецензія ця була написана у НЕДОПУСТИМО ХАМСЬКОМУ ТОНІ. І дозволила собі писати у такому тоні, на жаль, не дівчинка-підліток, котру розпирають гормони й амбіції, а людина з вищою освітою і, може, з науковим ступенем.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0103940963745 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design