Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44264
Рецензій: 86434

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Самотність юрського періоду

© Арсеній, 31-08-2017
Ранок у предковічному лісі. Перші промені сонця пробиваються крізь густі зарослі саговника, з дерева на дерево перелітають велетенські цикади, пара симпатичних лесотозаврів грайливо ловить комах у лісовій прохолоді. Неподалік на мальовничій галявині з озерця п’є холодну воду сімейство бронтозаврів. Ідилія, тиша, юрський період. Ідеальний ранок, щоб побродити лісом і пообгризати папоротники. Сонце піднімається все вище і вище, настає приємний теплий ранок цілорічного літа.
Аж тут, звідкись з глибини лісу чути рев. Кільксекундний. Такий аирараа — і зловісно затихає. Враз бронтозаври піднімають голови, цикади припиняють гасати зі стовбура на стовбур, а лесотозаври, не довго думаючи, дають по тапкам, тобто по лапкам, у напрямку гір. Усе живе у цьому лісі знає, що цей рев не віщує нічого гарного.

Бо це реве тиранозавр.

Тиранозавр Толік.

Величезний і масивний хижак, який, наспавшись, іде промочити своє тиранозавряче горло водицею з лісового озерця. Лесотозаври мали рацію, коли накивали лапами, тільки зачувши той рев, бо ця тварюка, скотина, скотиняка юрського періоду вбиває все, що трапляється їй, тобто йому на шляху. Ніхто не любив Толіка. Ні, всі знали, що він м’ясоїдний хижак, так. Усі знали, що представники цього виду вбивають ради виживання. Так. Убивають. Але ж не безпределять! Мабуть, якщо ти невеличкий ящір метр в стрибку, або якась комашка, або ще щось, не варто отак стояти і чекати, доки Толік вийде з лісу і попалить тебе своїм поглядом кровожерливих очей. Завтикаєш — тобі пізда. Не встигнеш ти і хвостом смикнути, як Толік зі знавіснілим ревом наскочить, роззявиться пащеку, перекусить твій тендітний тулуб і … кине. Або просто роздушить велетенською лапою і теж піде у своїй справах.

Бронтозаври, які, хоча і дослухаються до гупання лап Толіка, який впевнено просувався до озера, але залишались на місці. Їх було більше, у них була своя бронтозавряча тусовка, а жили вони невеликими сім’ями, де все було на своїй місцях, і все було гаразд. Разом — сила.
Толік вийшов на галявину і завмер, шумно випускаючи повітря з ніздрів. Його очі почали наливатись кров’ю. Дивився він на сім’ю бронтозаврів: лідер-самець, самиці і одне дитинча, яке насторожено виглядало з гурту. Сім’я припинила сьорбати воду і теж витріщилась на Толіка. Тиранозавр ще шумніше випустив повітря з ніздрів і заревів. Цього разу рев був ще сильнішим. Здавалось, від нього затремтіло листя і задрижала земля. Бронтозаври збились тісніше. Вони знали, що зараз буде.
Толік, трошки пригнувши голову, з шаленою швидкістю помчав вперед, залишаючи у вологій траві глибокі вм’ятини. Майже блискавично скоротивши відстань, він зробив величезний стрибок, намагаючись своєю вагою повалити на землю молоду самку, яка стояла до нього найближче. Самка прорахувала його намір, але шалена швидкість атаки не дозволила їй уникнути удару: вона, відступивши, все-таки похилилась, дивом встоявши і не впавши. Натомість Толік за інерцією пролетів далі і смачно бемкнувся у невисокі зарослі папоротника, які ріс неподалік озера. Рапторський бліц-криг не вдався, але і відступати теж не можна. Доки Толік підводився, бронтозаври перегрупувались: підранена самка сховалась за своїми сородичами, натомість на авангард вийшов лідер-самець. Тільки-но Толік став на лапи і приготувався до чергового стрибка, як отримав прямо по морді масивним хвостом від лідера-самця, який за розмірами був вдвічі більшим від хижака. Удар вийшов точним і потужним — Толік знову заорав у траву, цього разу підводитись було складніше. Тут навіть нападник зрозумів, що сьогодні завалити пару «нещасних» травоїдних не вийде. Явно, не той день.
Щоб зберегти рештки тиранозаврячої гідності, Толік якийсь час бігав перед сім’єю бронтозаврів, немов галімий велоцераптор, у відчаї ревучи і клацаючи зубами. Проти тільки-но він робив спроби наблизитись до здобичі, як бронтозаври повертались задом, немов глузуючи, показуючи масивні хвости. Толік уже сам розумів безглуздість своєї затії, але не міг зупинитись. Він бігав і бігав, бронтозаври робили упереджуючі повороти задами. Це тривало так довго, що дехто забив на це діло і продовжив пити воду, а з лісу до галявини почав підтягуватись різний звір, щоб подивитись на це дійство — у лісах юрського періоду було зазвичай дуже нудно і розваг майже не було.

Коли сонце піднялось вище і почало добряче припікати, Толік відчув, що він реально замахався. Здобичі йому не бачити, розважитись убивством теж не вдалось, під котився цупкою шкірою, величезні зграї мошкари прилетіли на піт і заліпляли очі та ніс. Зробивши для годиться кілька стрибків і кілька разів непереконливо проричавши, Толік розвернувся і потрюхикав у ліс, у напряму своєї оселі в глибокому яру, по дорозі зігнавши злість на ні в чому невинній пальмі, яку він порвав на маленькі шматки і добряче замістив край галявини. Бронтозаври потягнулись на схід, на свої улюблені пасовища: задоволений собою лідер-самець ішов попереду, смакуючи нічний переможний перепихон, самиці покірно брели поряд, ранена трохи шкутильгала, але трималась молодцем, і лише дитинча проводжало поглядом Толіка, який поступово зникав у лісі. У погляді дитинчати було щось схоже на співчуття і жаль. Можливо, лише дитина по-справжньому розуміла Толіка. Зрозуміла, що він, єдиний суперхижак у цьому лісі, — найсамотніший ящір за весь юрський період. Усе своє життя він жив сам, спочатку дотримуючи природнього ритму життя, харчуюсь, коли треба, не чіпаючи зайвого, лягаючи спати під заспокійливу колискову цикад. Але він був сам. Постійно. І це змінило його. Від самотності його розум помутнився. Він став поїхавшим тиранозавром. Злість переповнювала його масивне тіло, і лише полювання — безглузде і, в принципі, непотрібне — давало заспокоєння на якийсь час. Але коли він прибрідав до оселі, рівень адреналіну спадав і все накочувалось з подвійною силою. Ночі, ті свіжі ночі юрського періоду, коли весь ліс співав звуками кохання і життя, тиранозавр Толік відчував себе надзвичайно паскудно. На ранок він знову піде тероризувати ліс, ще більше навіснітиме і ще більше страждатиме. Така вона самотність юрського періоду.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Яна Устимко, 04-09-2017

Suum cuique

© Sholar, 03-09-2017

Враження,

© Валерій Хмельницький, 31-08-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.5441358089447 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Наївно про жорстокість: «Хлопчик у смугастій піжамі»
Вперше книга Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вийшла у 2006 році. І швидко стала бестселером …
Огляд книги Ельчіна Сафарлі «Про море мені розкажи»
Просто живіть, посміхайтеся і любіть. Це не складно. Ельчін Сафарлі «Про море мені розкажи» Відверто …
Огляд роману Сергія Жадана «Інтернат»
Сергій Жадан написав роман, на який чекали три роки. Чекали хоч і з нетерпінням, проте мовчки. Чекали …
10 рекомендацій із книги «Самостійна дитина, або як стати „Лінивою мамою“»
Одним із найбільших страхів майже кожної матусі є страх, що її назвуть «лінивою мамою». Проте можна …