

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	722
Творів:	10881
Рецензій:	16566

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Mission Impossible або складнощі перекладу

© Дмитро Мамонтов, 23-02-2007
Колись я працював у туристичній агенції менеджером з бронювання та продажу авіаквитків. Колись, приблизно у той самий час, мені і подзвонили. "I wanna travel to Prague with mission", - без привітання і безкомпромісно пафосно прогундосив голос у слухавці, який скоріш за все належав літньому американцю в шортах. (Чому в шортах? А ви бачили на вулицях Києва влітку літнього американця не в шортах?) Я просто тоді ще не знав, як правильно уявити людину, що на повному серйозі каже тобі: «Я хочу поїхати до Праги з місією», тому уявив його саме так. Хоча й образ, схожий на скаженого монаха з фільму «Код Да Вінчі», теж промайнув десь поруч. "Ну от, приїхали, - подумав я: Якийсь схиблений фанатик. Я не знаю, яка там у вас місія, пане, і знати особливо не хочу. Чи будете мені зараз ще втирати про "смисл жізні" і "приходь до нас на богослужіння, у нас там діскотєки бувають"? Мовчки бронюю йому квиток на рейс "Аеросвіта" Київ-Прага, називаю вартість і строк, у який треба прийти його викупити. Він здивовано перепитує: "Це вартість обох квитків???" Я йому: " Перепрошую, ЯКІ ще 2 квитки? Це вартість ВАШОГО квитка". Він мені: "Ну я ж не сам, зі мною ще mission! Я ж вам казав! Mission же не буде сидіти у мене на колінах. Mission має мати окреме місце…" Думаю: "Ну все, тапочки. Це вже, мабуть, діагноз. Місце у літаку для місії. Ги-ги-ги". Я ледь стримую розпираючий мене звірячий регіт, намагаючись думати про щось сумне і готичне. Наприклад, мертвих хом’ячків. Несамовитими зусиллями надаю голосу найбільш ввічливого тону і якомога м'якіше кажу: "Вибачте, сер, ми бронюємо місця у літаку тільки для чогось матеріального і живого. Ну там ... людей, наприклад. Чи чогось на зразок них". "А mission хто по вашому? Не людина?!!" – обурено сичить мій співрозмовник у відповідь. Я не втримався. Триматися не було сил і не було за що. А ви б на моєму місці втримались? Навіть мертві хом’ячки вмить ожили і вже реготали мені прямо в обличчя. Я зробив вигляд, що закашлявся. Вибачившись і попросивши трошки зачекати, я затиснув слухавку і тихо зповз під стіл, який одразу ж затрусився від моєї істерики. Коли перша хвиля мого 12-бального «столотрусу» за шкалою Сміхтера минула, я хрюкнув носом, витираючи сльози. У голові промайнула думка "Або мене хтось розігрує, або цей тип на всю голову мекнутий, і його взагалі не можна пускати у літак." Та у фіналі не підтвердилася жодна з цих гіпотез. Я якось заспокоївся і продовжив розмову. Як з'ясувалося, mission і справді жива істота, може навіть і людина. І ім'я є, тільки от зараз не пригадаю яке саме: чи Михайло, чи Сергій. А от прізвище я добре запам'ятав: МІШИН. Так, все виявилося набагато банальніше: ніякої загадкової місії не було, зате була людина на прізвище Мішин. Тепер мекнутим почувався вже я...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

I would like to buy two tickets to Prague, pleeeeeaze!
На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© , 23-02-2007

класно
На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Антон Санченко, 23-02-2007

Згенеровано за 0.00951409339905 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Mission Impossible або складнощі перекладу

I would like to buy two tickets to Prague, pleeeeeaze!

класно