Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51614
Рецензій: 96035

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 2841, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.97.9.168')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза - - -

Недоречність

© М. Р., 05-12-2006
Насправді ми давно вже мертві, просто ще ніхто не здогадався нас поховати.
Насправді ми лише примари, нахабні настільки, щоб влізти у чуже життя. І вважати це втручання життям своїм.
Насправді найтяжчий гріх – недоречність. І це те, чим ми завинили перед усіма.
Ми хотіли б позбутися здатності бачити, але не змогли. Ми не вміємо заплющувати очі. І ми не спимо. Бо все це і так відбувається уві сні.
І ми не байдужі. Просто в нас немає волі, а тим більше – її сили.
Нас намагаються не помітити, але чомусь помічають. Ми зливаємося зі стінами. Й із асфальтом. З вечірнім небом. Ми танемо в тумані. Але нас чомусь помічають.
І це найгірше – коли тебе помічають попри те, що намагаються не помітити. Реєструють боковим зором. І не дивляться в той бік.
Може, в нас і було своє місце. Може, його просто хтось зайняв.
Може, в нас і було своє призначення. Може, воно зараз просто не до часу.
Просто наш гріх – недоречність.
Просто ми трішечки зайві.
А може, нас просто не врахували. Коли створювали формулу світу.
Якщо ти дихаєш – це ще нічого не гарантує. Якщо в тебе б’ється серце –  це ще не ознака життя. І навіть якщо ти ще щось відчуваєш... це може бути просто посмертний рефлекс.
Ви ніколи не будете певні, тут ми чи ні. Ви помітите щось краєм ока, але не наважитися повернути голови. Ви відчуєте, як всередині, в районі діафрагми, наче ворухнулося щось холодне. Це він і є. Дотик недоречності.
Ви швидко пройдете повз тіні, вам захочеться гарячої кави. Ви радітимете, що ви з плоті і крові. І у ваших руках є реальність. І пара йде з рота, коли ви говорите на морозі.
Ви зрадієте, що зараз живете. А коли помрете, то не блукатимете міськими вулицями. Бо це і є визначеність. Бо це і є однозначність.
І реальність проста й зрозуміла. Якщо не бачити тіні, напівживі й напівмертві. Якщо не чути їхніх кроків. І вчасно закривати вуха й заплющувати очі. Щоб бути впевненим, що у кожного є місце у цім світі.
І не буває життя після смерті. І не буває смерті ще за життя. Бо це просто безглуздо. І просто не в тему.
Бо це недоладність. І це недоречність. Страшна недоречність як антипод буття.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Так плескотять хвилі жаху

© Наталія Дев’ятко, 26-03-2007

нагадує японські фільми жахів

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© malina, 08-12-2006

І багато ВАС таких?

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Delfineja, 07-12-2006

Твір сумний і не про свиней. Сиджу без роботи

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 06-12-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.045259952545166 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати