Для чого ми пишемо на ГАК? Звичайно, для того, щоб нас прочитали. А ще краще - відгукнулися у кілька слів, бо вдячний читач для автора все одно що ковток води у спеку. Отже я провів експеримент з метою досягти популярності на нашому сайті, про результати якого і хочу розповісти вам.
Я давно пишу на ГАК і помітив, що кількість рецензій ніяк не пов'язана з якістю творів. Хто не згоден - заперечте. А отже має бути рецепт, як досягти загальної уваги, не пов'язаний з геніальністю, яку дав або не дав Бог. Одразу залишимо поза увагою скандал як метод - бо коли скандалиш, привертаєш увагу не до своєї творчості, а до скандалу.
Я пробував акцентувати на своїх творах у різний спосіб - по-перше, за рахунок назви і тої частини тексту, яку видно одразу. Якщо на першій сторінці читач бачить щось цікаве, він відкриє, а потім прорецензує. Тому у деяких віршах я додавав передмову, яка б зацікавила читачача. Щиро зізнаюся, що цей метод при всій його логічності нічого не гарантує. Можливо, я не здатен до адекватної оцінки своїх творів - а тому помиляюся у цікавості тої чи іншої частини.
Тоді я вирішив піти в обхід. Згадавши, що основним принципом нашого сайту є ВЗАЄМОрецензування, я вирішив перед тим, як ставити новий твір, звернутися до авторів, чиї твори є на першій сторінці, так би мовити, сусідів, і прорецензувати їх. "Коли людина читає рецензію на себе, у неї виникає природнє бажання оцінити - а що ж такого пише сам автор рецензії." - подумав я. І протягом останніх двох місяців так і роблю - пишу шість-сім рецензій, а потім викладаю твір.
Як ви гадаєте, скільки авторів купилося на цей мій трюк?
Правильно, ніскільки. Нуль.
Я подумав, що здаватися одразу не годиться, і спробував ще раз - той самий результат.
Зазвичай я пишу рецензії у відповідь, а тому, рецензуючи своїх рецензентів, став натякати, що це навзаєм. Емоцій - нуль.
І ось нарешті на минулому тижні двоє авторів, яких я прорецензував, відрецензували мене у відповідь. Їх імена - Володимир Сірий та Іван Лузан.
Дякую цим шановним панам. Вони повернули мені віру в людство.
Тепер я знаю, що творчі люди не є егоїстами і здатні допомагати одне одному. Хай їх тільки двоє - але вони є. Так що дай Бог їм здоров'я.
І дозвольте наостанок резюме:
ШАНОВНІ ГАКівці! Творчість - рідня коханню. А кохання без взаємності не буває. Може, загадаємо про це?
