У попередніх частинах:
Деякий Магніт виходе із автобусу і... все (І частина - "Неймовірне знайомство із цікавими людьми")
Нелегка історія про хлопця, батьки якого познущалися і відправили його у музичну школу на скрипку (0.V частина - "Змаличку")
Диплом Магніта, чи Магніт диплома (0.VІІ частина - "Замовник")
Це все і ще мало іншого читайте, в Магнітик в екс-тазику (початок)
І от, нічого не віщувало телефонного, навіть більше, телефонно-мобільного, дзвінку. Стоячи на зебрі*, Магніт почув приємне долинання вібрування у кишені. Взззвзззз вззззвзззз, видавав комутатор раз-по-раз – безупинно. Магніт підняв слухавку. Відбувся наступний діалог:
- Альо, пан Маґніт? (алло, пане Магніте?) - прозвучало на тому кінці дроту "тонким басом"
- так.... а це хто? - тривожним, як скрипічний ключ, голосом запитав Магніт
- Ви мєня нє знаєтє, но я вас харашо знаю, но ви мєня нєт (Ви, пане, мене не знаєте, проте я вас дуже добре знаю) - промовив невідомий у шкіряному пальті, із молодого бичка, який ще недавно бігав і щипав весняну травичку.
- так як вас зовуть?
- ета нє важна бя**, важна то бя, что ви бя умєєтє ета дєлать так, как нікто бя друґой. Также ви бя владєєтє діпломам (це не важливо, важливо лише те, що ви вмієте робити таке, чого не вміють інші. А також, наскільки я проінформований, у вас є диплом, що дуже важливо)
- так...
- мнє нужна с вамі бя встрєтіцца бя і всьо канкрєтна абґаваріть (давайте обговоримо все при зустрічі)
- ммм.... добре. Коли?
- я падайду к вам (я підійду до вас) - після цих слів незнайомець поставив слухавку
В Магніта залишилося якесь відчуття вирябченості після розмови. Воно в нього буде ще колись у глибокій кленовій старості, якщо доживе. "Хто він? чого хотів? про чому тут диплом?" і головне питання - "чого хотів?"
Ці та інші питання він не знайде у посібнику з політології, ергономіки і психохімії. Але відповідь десь літала поруч. Але де?...
"Але відповідь десь літає поруч. Але де?... " - розмірковував Магніт переходячи пішки через пішкохідний перехід.
Через місточок, зірвавши кленовий листочок, скрипаль подався у парк. Голуби літали низько в небі і чітко реалізовували свої природні потреби на стомлений, від людей, асфальт. Придбавши вершки із жирністю 20%, Магінт сів посидіти на лавку із написом: "Щойно пофарбовано!". Потім приліг прилежати на ню***. Прилежачи, він все розмірковував про дивний телефонний дзвінок з telefonino****. Посьорбуючи вершки, все думав і думав, а листя дерев шуміло і шуміло. І сонце і сонце крізь них пускало сонячних кроликів на трьо-крапові божі корівки*****
* тут, пішохідний перехід
** нецензурне слово
*** застаріле слово. Означає «неї» . Наприклад: «Сів на ню» - «Сів на неї»
**** з італійської - мобільний телефон
***** сонечко укрїнською. Це такі маленькі червоні тарганчики із цяточками
--- ІІІ частина ---
"На жовто-пофарбована зелена лавка"
І Магніт вже бувало задрімав глибоким сном, метрів десь так 5 в глибину. В ньому мали йому приснитися розові страусятка, які навчилися літати у Національному авіаційному університеті. Але через борг по фізкультурі, психології та менеджменту, їх вигнали.
Через закриті очі він помітив постать яка постала перед його поставою.
- драстє Маґніт (Доброго дня, Магніте).
- добрий день
- упєзнал мєня? (впізнав мене) - з білоруським акцентом пролунало в парку
- дядько Анатолій? – зрадів Магніт
- какой бя дядька анатолій на. (ні)
- тоді не впізнав… - не зрадів Магніт
- Мєня завут Гєнадій. Для друзєй - проста Гєна... ілі Гьоно, ілі Толстий (Мене зовуть Генадієм. Для друзів просто Гена, можна Джек, або ж Гладкий)
- так як називати?
- пасколька ми нє друзья, називай мєня Гєнадій. (оскільки ми ще не друзі, називай мене просто - Генадієм)
Після цих слів пан Генадій втягнув живіт і витягнув спітнілу руку із кишені бичого* шкіряного плаща і протягнув її Магніту. Останній, силою професійної скрипкової інтуїції потиснув її, із закритими очима, своєю холодною і мокрою карасевою рукою.
Якщо передавати в двох словах діалог, то він був наступним: "Здєлаєш? - Так!". Але якщо більш-більше написати про їхній діалог, то суть була в наступному: Пан Джек, хоче накапостити одному дуже престижному екс-тазику** . Тому, в його хитрозадому плані фігурує Магніт з його жахливим вмінням грати на скрипці, яке діє як killer*** для всіх вух. Оскільки музикант має диплом, йому ніяк не мають права відмовити у роботі в оркестрі (чому? - читай 0.VІІ частина - "Замовник"). Гладкий пропонує за цю послугу велику винагороду. Магніт погодився із пропозицією, але з умовою що він ще подумає і може відмовитися.
Після того, як вусатий пішов, Магніт замислився: "Лишенько мені, що мені коїти в такій чудернацькій ситуації? Хто мені підкаже. Хто мені підкаже. Хто... підкаже мені? Мені підкаже - хто?".
* зроблений із молодого бичка
** стара оркестрова яма із сталими традиціями, які передаються спокон віків.
*** із староанглійської – вбивця
--- IV частина ---
"Рожева баня, або просто - розміркування"
Магніт мислив так: "Якщо я купив вершики сьогодні, то я б міг їх купити і завтра, якщо б я їх не купив сьогодні. АЛЕ, якщо я послухаю пана... Великого... чи як його.. Жирного.... а, Гладкого, точно пана Гладкого, тоді мені буде велика винагорода. Клас! ...але ж можуть постраждати невинні люди, я ж так жахливо граю. В залі можуть бути діти.... а коли вони почують таку гру, то це буде одна з найбільш психологічних травматичних травм у їхньому віці. І тоді в цьому поколінні ніколи не будуть музиканти... всі будуть боятися що в них так само вийде жахливо грати... Боже, що я за людина.... я можу травмувати психіку за винагороду.... а може я не так жахливо граю... але якщо так, тоді чому під час моєї гри повішався мій викладач старший доктор скрипки і скрипкових наук... можливо це з ним, було щось не те.... і з вазонами навколо як вмить зів’яли... і з випадковою прибиральницею, яка розбіглася і вистрибнула із вікна. І чому я граю лише коли нікого немає і мені заліки ставили тоді коли я не грав... І чому мене люди боялися коли я брав скрипку в руки. Чому голуби під час моєї гри ховають голову в землю, не зважаючи на те що то асфальт... і чому молоко скисає? чому літаки збиваються з курсу?... чому мені приходять кожного дня sms* із погрозами, що колись мені руки відірвуть і запхнуть мені ж у вуха... Чому мене за все життя лише мама і мама любила... і то коли я спав... в парку... в чужому місті... Чому глухі закривають вуха під час моєї гри?"
І стало Магніту так сумно... так сумно... він витягнув із коричневого футляра скрипку і вже хотіло бувало заграти, але тут підбіг до нього клерк** у костюмчику і з дипломатиком, впав на коліна і крізь сльози попросив: "Будь-ласка, не грай... в мене життя нарешті налагоджується. Це перша робота на якій я протримався більше ніж випробувальний термін. До мене вернулася жінка, нарешті з потенцією все нормально... тільки не грай... не псуй мені життя, я тебе благаю... хоч я тобі свій годинник, telefonino віддам, що хочеш я тобі куплю, лиш не грай! не грай! я заклинаю тебе..." - витираючи рідкі зелені соплі, які вже аж до рота дійшли промовляв цей людін***. Стало шкода Магніту його, бо добродушним хлопцем був він****... і тому заховав свою срипочку назад.
Допиваючи вершки музикант пішов у напрямку консерваторії, де йому Гєна порадив влаштуватися на роботу. Із жовтими полосами на спині і з лівого боку Магніт підтюпцем шкандибав впевненою ходою, не плюючи на ліво, не плюючи на право, не плюючи на зад пішоходихи, яка стояла попою до нього.
* Short Message Service, не відаю як перекладається. позирьте в словнику
** не можу сказати точно хто це, але як ніби такі дядьки працюють в офісах і щось продають. Але це може бути і не правдою.
*** чоловік чоловічої статі
**** Магніт
--- V частина ---
"Очі які добріші ніж ваші-воші* " (!звернути увагу на зірочку)
Він відкрив очі і змахнув один раз хвостом. Пузіхнув, чхнув. Піднявся на свої чотири-пальцеві лапи і побіг. Як Ти вже догадався, це Шрексік - собака із зеленою шерстю. Ні, він не із Чорнобеля. Це, складно, недавно він ліг на зелену фарбу для волосся. До речі, до чого люди докотилися - вже роблять зелені фарби для волосся...
В Шрексіка сьогодні буде багато справ.** і слів.*** - коротше з обох боків. Чинедавно****, його гуляча су..а принесла малих дзявкітливих животних*****, які завжди хочуть їсти. А їсти - нічого. Згубна криза у світовій економіці вплинула не лише на життя середньостатистичних громадян, а також на середньостатистичних собак. Тому малий Кусь-вусь - не вижив і здох. Але ще залишилося 2 цуценятка, які своїми очима так дивилися на Шрексіка і просили їсти, що він не міг відмовити їм, скупа сльоза із собачої морди котилася, дивлячись на цих беззахисних бідолах. Старий... ну не старий а бувший, пес сьогодні побіг до fast food закладу. Там дуже часто люди не можуть їсти те, що вони придбали і викидають у сміттєві баки – культурні люди, і викидають просто на землю – всяка бидлота. А отже, це добра нажива для Шрексіка і його неповнолітніх неповнолітків. Стурбовано помахуючи хвостом цивилізований дінго помчав до закладу. Більше про Шрексіка і його масюпюсіньких, гарненьких, як каченята, цуценят нам не буде відомо.
* - солодкий фрукт, який росте біля озера Чад. Африка.
** - з права
*** - з ліва
**** - термін який визначає кількість днів. Приблизно дорівнює 3,2 місяці
***** - тварини, які мають живіт. Тут - цуценята.
