На днях зібрав всю свою волю в кулак і додивився "300
спартанців". Саме додивився, а не подивився. Тому що я
вже починав. Але перші десять хвилин фільму здалися ме-
ні неприємними і я вимкнув DVD. Тепер я, вже повністю,
від початку і до кінця переглянувши цю картину, мушу
визнати, що помилявся. Беру свої слова назад. Бо "не-
приємний" - не те слово. Тепер скажу по-іншому: це один
з найбридкіших, найогидніших, найпримітивніших і найза-
гадковіших стрічок, які я бачив. Тепер, по порядку.
Спробую пояснити.
Чесно кажучи, в мене до сього часу ніяк не виходить
з голови крик Леоніда: "Тому що це Спарта-а-а-а-а-а!!!"
Ви знаєте, після перегляду цієї версії висвітлення по-
дій під Фермопілами 480 року до н. е. у мене відпало
будь-яке бажання тепер називати Леоніда і його триста
відбірних, мужніх і безстрашних воїнів героями. По пра-
вді, мене вже з самого початку збив з пантелику голов-
ний рекламний слоган фільму: "Сьогодні ми рушимо до пе-
кла!", з якого на екрані сочилась кров. Геніально! М-
да.
Гамма кольорів підібрана настільки паскудно, що під
кінець фільму починає здаватись, наче ти сидиш не в
кріслі, а в пустелі під Сонцем, яке безжально сліпить
твої закривавлені очі. Гнітюче враження. Кровожерливі
греки, божевільні перси... А як вам збочені спартансь-
кі мудреці на чолі зі схожим на якусь порноактрису ора-
кулом. Купа уродів з горбами, волдирями, бородавками,
прищами, пухлинами, шрамами на півтіла, з гнилими зуба-
ми і червоними очима. Це героїчний епос? Ні! Це черго-
вий голівудський "шедевр". Ще одна історія, яку Голівуд
перетворив на попсову криваву епопею з горами трупів,
тонами крові і дикими криками ненормальних головорізів.
Історія - я маю на увазі книги - показує героїв-спарта-
нців, які своєю відвагою і безстрашшям змогли переломи-
ти хід греко-перських війн і надихнути всю Грецію на
об"єднання зусиль проти ворога, і персів - негативних
персонажів-загарбників. А я от після перегляду стрічки,
якби не читав книжок, навряд чи назавав би персів більш
ненормальними, ніж їх противника. Вони були більше схо-
жі на дикунів чи варварів з горами м"язів і двома гра-
мами клепки.
А як вам перські слони, які пройшли разом з багатоти-
сячною армією Ксеркса тисячі кілометрів, щоби потім
якийсь дебіл пустив їх один за одним йти крутою і вузь-
кою гірською стежкою прямо на списи греків? Чи перський
воїн-мутант, якого вели, закованого в ланцюги, як в
бродячому цирку, а потім випустили в саму гущу битви,
де йому увігнали в око спис, наскрізь прорізали від і
до пудовий біцепс на правій, здається, руці - а той
стояв. І тільки відважний цар Леонід, підхопивши якусь
швайку з землі відрізав чудовиську голову, на місці
якої з шиї почав бити фонтан, а збоченці-оператори все
це, так би мовити, смакували. Ще в одному епізоді про-
майнув перський кат-мутант з чимось схожим на пилки
замість рук. І знов летить голова. А Ксеркса показали
взагалі більше схожим на гомосека-аутиста з божевільні,
ніж на могутнього персидського царя, якого всі називали
богом. Як же він ніжно поклав руки на плечі Леоніду,
коли той повернувся до нього спиною на перемовинах. І
такі неоднозначні слова Ксеркса:
-Поклонись мені, і я зроблю тобі все, що забажаєш!..
Леонід в порівнянні з Ксерксом нагадував карлика. А
Ксеркс, весь в пірсингу, виявився самовпевненим ідіо-
том. Це ж треба було до цього завоювати стільки слави,
як могутній вождь могутньої армії, щоб потім виглядати
повним ідіотом перед купкою греків. Його дії більше на-
гадували дії Наполеона чи радянського командування (під
час Великої вітчизняної війни), коли тисячі людей кида-
ли в бій, як гарматне м"ясо, заздалегідь знаючи, що їм
кінець.
А чому один з найзагадковіших? Останнім часом, і вже
майже всі це помітили, на екрани почало виходити наба-
гато більше лайна, ніж навіть десять років тому. Засил-
ля крові, насилля, збочень і примітиву зараз турбує ко-
жну тверезо мислячу людину. Ширпотреб на нашому телеба-
ченні разом з зомбуючою ідіотською рекламою тепер ста-
новить не менш ніж 75%. Загадка для мене: чому людям це
все подобається і вони його дивляться і радять іншим?
І що ви будете робити? Якщо трохи відійти від нашої
сьогоднішньої теми і проаналізувати, що сьогодні пока-
зує наш ящик, можна - пробачте за каламбур - в нього й
зіграти. Мильні опери, примітивні далі нІкуди серіали,
дитячі розважальні - і як дехто вважає, розвиваючі -
програми (типу "Телепузиків), противні мультфільми (ти-
пу "Покемонів"). Сьогодні екран просто кишить цим неща-
стям. А про що це говорить? Про те, що "піпл хаває",
якщо висловлюватися на жаргоні піарщиків. Якби ніхто не
дивився ті ж "Солдати" чи "Зцілення любов"ю" (де в од-
ній серії герой знімає з себе піджак, а в наступній йо-
го вішає на вішалку), то їх би і не крутили. А так, що
хочемо, те й маємо. А щось скажи, і тобі зразу ж - де-
мократія! Ага. Тільки не така, якої б хотів здоровий
глузд. І тому, для того, щоб зробити комерційно вигід-
ний фільм, треба його наситити пригодами, безглуздими,
зате красивими спецефектами, насильством, еротикою і
вбивствами. Оце головні критерії, за якими зараз зніма-
ють кіно. Хоча, ще треба сценарій наповнити такими фра-
зами, як "з тобою все гаразд?" (в цей час головний ге-
рой обов"язково повинен лежати в калюжі крові і жалібно
дивитись в небо), "рятуймо наші задниці!" і "ні, я мушу
це зробити" (з цими словами черговий герой на кшталт
Рембо піднімає з землі автомат, в якому ніколи не закі-
нчуються патрони і самотужки протягом чотирьох-п"яти
хвилин знищує армію противника). О, це вже щось. Такий
фільм, якщо він все це в собі вмістить, може розрахову-
вати на солідні касові збори. А люди сидять перед екра-
ном в кінотеатрі і хрумтять ароматним поп-корном (тер-
піти його не можу: не їжа, а корм!) в той час, коли йде
епізод гвалування чергової китаянки Лі або Дзінь, а там
Якудза розв"яже чергову бійню з американськими недонос-
ками; в цей час на екран бризкає кров - це стало так
модно! - і рука з порцією поп-корну затримується по до-
розі до рота. Смачного! А назви... Лишенько! "Техаська
різня бензопилкою-3", "Пилка", "Кошмар Аментівіля",
"Ганнібал", "Термінатор-3", "Вбити Білла" і т. д. Таке
враження, що крім наркотиків, сексу, дула біля скроні,
"fuck you!" і заставки "20-те сторіччя Фокс" представ-
ляє, зараз нічого більше немає; і не може бути.
І тому справжніми отими трьома сотнями відважних спа-
ртанців, які вийшли на свій останній бій, щоб відстояти
своє і свого народу право жити вільно, а не на звіряче
полювання, як в останній екранізації, для мене є ті,
хто розуміє те, про що я зараз розказую. Ті, хто краще
сяде і ще раз перечитає історичну книгу, ніж буде диви-
тися, як збоченці-оператори і режисери смакують царя
Леоніда, лежачого серед моря трупів своїх підданих, і
нашпигованого стрілами, як кактус. Ті, хто викине в
глибоку кам"яну яму диск з цим фільмом і іншими такими,
як цей. А коли хтось здивовано спитає, чому він це зро-
бив, і зверхньо скаже, що ти з глузду з"їхав, то зішто-
вхне в ту яму і його, з криком "Тому що це Спарта-а-а-
а-а!!!"
"Більшого не прошу, просто пам"ятайте про нас".
