|
На твір Відморозився. |
Якось все зльодиніло...А може справа не в холоді, а в товстошкірості людей....(товста шкіра не дає замерзнути на кшалт тієї бабці ) А давайте перенесемо дію сюжету кудись у Мексику, чи де там спека?! Таж бабця, тількі іноземна, падає десь посеред натовпу... |
| Читати далі... |
| © Юлія Петрусенко - Левківська, 06-02-2006 |
|
|
На твір Едем |
Уся проблема у тому, що недо...кохали, боролись, плакали, страждали, шукали...
Тому і не пускають назад.... |
| © Slava, 06-02-2006 |
|
|
На твір Хронологіон або Передсмертя (Записки майже сорокарічного) |
Mememto mori, my dear...
Пам"ятай про смерть, а дже всі ми там, колись...так вже має бути...
Чудовий, пронизливий образ - жінка із " котячим" життям. Доречно вловлений, доречно згаданий. Кожний жанр потребує власної образності - і цей, здається, тут най... |
| © Slava, 06-02-2006 |
|
|
На твір читачеві |
Не дивлячись на примітивізм та передбачуваність рими, змісту і ще чогось, Ваші вірші, і Ви як поетка, маєте шанс. Але потрібно звернути увагу на техніку, ритм. І вдягайте вже свої думки у більш блискучі наряди....... |
| © Іноді все ж щось є, 05-02-2006 |
|
|
На твір * * * Коли йдемо додому |
Більш не можу вигадати поводирів....
Коли все набридло, то ідеш, щоб іти, а може й дійти...
І вже не розраховуючи на нагороду, оргазм і співчуття, ми ідем в пошуках чогось більшого, а може мініуму.
Дуже надихаючий на роздуми вірш...... |
| © Юлія Петрусенко - Левківська, 05-02-2006 |
|
|
На твір * * * Бачивши |
А може цю красу варто було б залишити собі?!!!!Чи це сіль на рану у спогадах про незнайомку яка б могла стати знайомою?
Але вірш чудовий, як би там не було... |
| © "Так у світі повелося....Я люблю її волосся", 05-02-2006 |
|
|
На твір * * * Бачивши |
як у кількох словах можна змалювати те, про що писали книги? тонни прозових сторінок?
ось за що я люблю поезію. за її лаконічність. хоч і поезія також буває різною. вона потребує радше абстрактного змалювання речей, і якщо придивитись здалеку, можна по... |
| © Васецький, 05-02-2006 |
|
|
На твір * * * Зоране поле життя |
Важко щось коментувати, читаю, читаю, читаю.
Наче книгу нову придбав, сторінка за сторінкою веде мене за собою.
Як то кажуть, думки потім, зараз лиш емоції.... |
| © Той самий Андрій, 04-02-2006 |
|
|
На твір * * * Коли йдемо додому |
Я саме йду додому - тобто мене веде дорога.
Я дуже хочу спати - тому мене веде сон.
Про інші ж рядки - хотілося б не шукати відповіді на це запитаня.
Дякую за співзвучність! ... |
| © Віта, 03-02-2006 |
|
|