Якщо прочитати "Гамерианську мрію" і "Леонардо да Вінчі (Льоня де вінчик - львівський гомик)" то видається що у особистому житті у автора серйозні проблеми і про еротичні пригоди гомосексуалістів він пише із знанням справи. Та це усе його особисті пробле...

Моє серце теж просить сигарети. Тільки не для ритму, а бо курить хочеться.

Із вашого вірша я із насолодою читаю другу та третю строфи. На жаль - тільки. По-моєму, вони самодостатні....

і дуже чітку.
Рубаний стиль. Роз*єднані образи, між якими читачам пропонують самим добудувати смислові місточки.
Переосмислення чогось сталого......

От і прочитав я і аж моя пудляська душа зраді’ела, бо досюль не знав, што тая Галічина такая важна, што чуть не руомна Пудляшові! А ще не згадав автор у свойому пісаньові про славни галіцькі город Дорогічин, што тоже на Пудляшові, над самим Бугом рі’чкою ...

у другій частині якось забагато шиплячих і с, тому вірш виходить немелодійний і його незручно читати вголос.
а загалом красиво...

Думаю, це не імітація... Назвемо це творчий щоденник.
А якщо пройняло Вашу товсту шкіру, то може вона насправді і не така товста ;)
Буду готуватись розказати вам якусь цікаву (не сумненьку) історію......

Я просто-таки насолоджуюся цією мовою. Пруся від неї.
Учіться, брати мої, як треба володіти діялектами!
Жалко, що сам не галичанин і не можу пошукати помилок....

А що, це справді Ваш щоденник, чи імітація?
Емоція висловлена добре. Навіть мою товсту шкіру пройняло. Тепер беріться за сюжетні речі. Роскажіть нам якусь цікаву історію. Ми готуємося слухати.
Насамкінець - корисне зауваження. Щосили - краще, ніж зі вс...

Автор добре знається на загадках. Чи загадки знаються на ньому.
І дещо механістичне поєдніння їх в єдине ціле справді викликає відчуття концентрованої позачасової мудрості. І авторської присутності у тексті не відчувається (лише в останньому реченні, що ...

Не думаю, що це "легеньке чтиво". На мою думку, подібні твори виникають не через бажання долучитись до літературного процесу, а, скоріше, через потребу сповіді і самовпорядкування. Адже коли пишеш, то трохи вбиваєш біль. Читання викликає щіре співперживан...