але розмалювати цей вечір Вам вдалося. Багаті образи-штрихи залишають місце для домислювання і одночасно торкають багато струн/спогадів/асоціацій. Сподобалось.

Згоден з попередньою рецензенткою - розділові знаки тут були б не зайві. ...

дуже чиста і приємна поезія, попри похмурі змістові відтінки. мабуть чистоти додає бездоганна ритміка, влучна лексика і певна доля іронії, яка не дає похмурості захопити увесь вірш. можу погодитись із Марією - розділові знаки додали б чіткості у деяких мі...

Хтось вкрав у мене сонце, а я й не помітив. Дивлюсь у вікно - в небі щось світиться. Що це?
"Вони вкрали наш день і нашу волю бути собою", - пишеш ти, а на моє життя ніхто з них не має жодного впливу. Тобі не пообаються шансон і попса? Особито я купив МР...

Ваш вірш гарний, щирий, ліричний. У вас глибоке образне мислення. Одне побажання: поставте у вірші розділові знаки. Ця класична форма втрачає без коми-тире і т.д....

пробиває мене сьогодні на лірику. S непогане, а P.S. - ще краще.
в P.S. так все концентровано, що можна лишити тільки постскриптум - епітафією....

стисло - малась на увазі рецензія. тому що вірш невеличкий /за розміром/, але ємкий змістовно. класно - кротко, влучно, сильно. є певна еклектика у вигляді літака-пива-стіни, але ж стосунки - вони взагалі еклектичні. а тим паче - вкрай напружені стосунки....

Картинка складається, художній образ класний. Але викладу не вистачає стрункості. Ви плутаєтеся у поясненнях. Приклад:
"Я ховаюсь. Уві сні це робити і легко і важко. Легко, бо до моїх послуг – усе безмежжя її та моєї уяви. Важко, бо слід бути обережним і...

З таким катом можна навіть і в пекло. Чудово, Юліє! Лише в мене виникає подвійна асоціація: чи то під ним розкладають хмиз у вогнищі інквізиції, що теж повязано зі судом-осудом, чи то вже є вогнище пекельне - власне, більш підсилене натяком про руки Іуди,...

Симпатична трагіка чорного гумору. Мені сподобалося. Особливо про те, що ще приходять листи і співають кроти. Дуже обережним треба бути, коли копати гріб і пити перед тим.
Пити, чи не пити?

З повагою,
Віка Йіхова...

Таню, вірш мене не те, що вразив, але майже вбив. Ті образи - це щось неймовірне, так глибоко вгризаються у серце. Душа, ніби у проміжках конвульсивної агонії ще повертається і чи то молиться, чи то заклинає, ніби вже поза свідомістю щоночі повертається д...