Красиво. Але – здається, я безбожно повторююсь – не віриться. Незакінчена сцена з телевізором – чогось в ній немає. Відчувається, але якось побіжно, непевно – самітність головного героя. Шампанське й підготовка до самогубства, спогад про друга – супер. Ал...

речення - досить промовисто, агадує якісь приповідки царя соломона...
...

Це оповідання - прекрасний зразок так званого жіночого або філософського фентезі. Твір захоплює, мова просто чудова. Безумовно, це щось більше, ніж чтиво для електрички. Я навмисно двічі перечитав, щоб знайти якісь стилістичні огріхи. Довелося брати мікро...

Чому "Три різних сюжети для фантастичного оповідання"? Цілком пристойні сюжети для постмодерністського оповідання, аргумент, що це ніколи не може трапитися - не аргумент, література (художня) - цілковитий вимисел. У фантастиці, все ж, мають бути хоч якісь...

А якій Білявці подобаються такі казки?
Як для художнього твору, то забагато публіцистичної лексики, це скоріше "Есеї для Білявки", або виклад кримінальної хроніки. "проблеми стосунків із протилежною статтю ", "Стояли перед нею проблеми стосунків", "певн...

Гарний вірш, жаль, що один. Ви гарно поєднуєте фрагменти в один текст, і з іронією все гаразд. Дерева дійсно пам"ятають багато. Пишіть ще....

Зазвичай. починаєш писати, коли хочеться покритикувати й дуже рідко - коли похвалити. А хвалити так само корисно, як і критикувати, можливо навіть більш корисно. Отож, хвалю.
Бувають речі універсальні: й для дітей, і для дорослих, "Казка з лелечого гнізд...

Багато прозаїків починають з поезії, але тільки одиницям вдається напрацювати хороший мовний потенціал. Надія Петренко саме з них, їй гарно вдається писати поезії і прозу. Дуже хорошу прозу.
Яку жінку не зачепить тема кохання, хоч і втілена у метафору м...

Казки завжди банальні, адже мовиться в них про усім відомі істини, але як мовиться! "Десь колись жив собі на світі чоловік, який заробляв собі на прожиток тим, що копав колодязі." " Якось прийшов він до чималого посаду, у якому про коодязі тільки чутки чу...

Не буду проїжджатися по імені головного героя - це вже зробила якась Академія.
Скажу про інше - історія про кошеня правильна, психологічно виважена і заслуговує на оповідання. Сцена, яка готує головного героя до самогубства, тобто з шампанським - теж фай...