Ганно, який надзвичайний ракурс - треба ж було уявити себе котом! Образність, мовні знахідки, прості і водночас фундаментальні істини, типу "кохання - марничка минуща", "люди, маленькі як Всесвіт" - усе надзвичайне, читається на одному диханні.
Знаєте, ... |