Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2536
Творів: 45780
Рецензій: 89570

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Не стільки про текст, скільки про враження

(Рецензія на твір: Попелюшка без шансу, автор: Margarita)

© Максим Т, 18-01-2018
Так, все що нижче, можливо, зовсім мало стосується тексту як такого, який він створений автором; це перш за все - про той текст, який прочитався мені (тобто думка є неприпустимо суб'єктивною).
При всій щирій повазі до текстуальної вправності (о, так!), шановна Маргарито, як на мене, Ви перегнули цю чарівну палицю, можливо, навіть переламали її навпіл. Передали цій куті якогось гіркотного, аж нудотно-гіркого меду. Навіть не тому, що шкодування за Попелюшкою пролунало мені засудженням і навіть (дещо зловтішним) вироком, ні, не тому; хто з нас не бачив отих нещасних і вельми старанних ковалів власної недолі? Чи ж ми самі не вдаємося до вправ у такій майстерності - власноруч знедолитися? Можливо, тому препарувати на анатомічних столах текстів варто лише себе, але ніколи - інших? Не знаю; але ні, не тому.
А ось чому: якщо майстриня аж така от жахливо нещасна бідачка, закапелок її брудний, позбавлений естетики та смаку, порохнявий, "трішечки зламаний" та з ароматом "нещодавнього тютюну" - з огляду на таке ЛГ, який знає, що всі ми прагнемо щастя, а його пошуки - квиток в один кінець, знає, що руки розповідають про нас усе, а руки свої бачить найчастіше, - як такий ЛГ міг довірити свої руки та свій повний релакс такій майстрині? Та навіть не це! - головне, що в дівчини занедбані нігти та подряпані руки (а під час манікюру клієнт бачить руки майстра більше за власні, еге ж. і ці руки клієнтові все-все розповідають, що зараз станеться з його власними руцями). Пригадалася фраза в К.С. Льюїса: "Как же он поверил ему, когда у него акулья пасть, и он такой
наглый, и никогда не глядит тебе в лицо?" (це слова дівчини, між іншим, хоча автор. зрозуміло, чоловік і вельми розумний). Ой, слушне запитання...
Це все, як на мене, свідчить не стільки про дослідницьку хоробрість ЛГ, скільки про його алогічність (можливо, це так звана "жіноча логіка" - адже після висновку про дешеву рибку й погану юшку ЛГ все одно хапається за дешеву рибку, аби за півгодинки нарікати на погану юшку). А це. своєю чергою, руйнує довіру до всіх міркувань і гіпотез щодо Попелюшки.
Можливе, звісно, і ось таке тлумачення цього доволі вправного з технічної точки зору тексту (якщо це не есей, а художня проза, то чому ж ні?). Мені воно, даруйте, видається не позбавленим підстав. Отже, Попелюшка без шансу - це не майстриня. Немає ніякого салону, не існує ніякої нещасної дівчини-манікюрши; майстриня - то душа Вашого ЛГ. Ось вона яка! - тому-то життя її (салон і закапелок у ньому) - ось таке, "трішечки зламане", з ароматом тютюну, розбитим дисплеєм, пилом на полицях і всіма іншими негараздами.
Знаєте, я Вам вдячний, Маргарито. Іноді читаєш текст - і сприймаєш виключно те, про ЩО йдеться, а сам текст як такий, як полотно, структура, мова, стиль тощо - лишається поза увагою. Ви змусили мене розглянути цей шар. Це гідно поваги!
З вдячністю та повагою, Максим

Проблема в тому, що розгледіти те, що я розгледів, а Ви мали на увазі (якщо я не помиляюся, звісно, та, звісно, якщо не помиляєтеся Ви), не так вже й просто. Набагато легше не розгледіти. Тим більш, якщо різниця між оповідачем і персонажем аж така сумнівна: я хочу більшого. А персонаж аж ніяк не зобов'язаний хотіти стіко ж або такого ж, нє-а, свобода волі блаблабла. Тому виходить, що бажання більшого суголосне з почуттям провини, а спокутувати ту провину буде вбога манікюрша). Ну щось таке - але то вже хай фахівці з якоїсь іншої науки досліджують. Та й знову: якщо більшого - і в такому задріпаному салоні?
не знаю. А на ФБ, здається, ми вже зустрілися.
З повагою, найщирішими побажаннями творчих злетів і відкриттів,
Максим (шалений рецензент)

© Максим Т, 13-02-2018

Ну Ви, Максиме, я Вам скажу, шалений рецензент! Я так і не зрозуміла, чи Аж так не людяно я написала, чи Аж так непрофесійно, чи Аж так зверхньо. Зрештою, я Вам також дуже дякую за викликаний резонанс. Це важливо. З приводу тексту маю одну ремарку (таку цілком позакадрову, від автора, так сказати). Цей твір мені особисто цікавий тим, що я їй співчувала, я сама є такою. Майже. Нас відрізняло тільки одне - я хочу більшого. Тому їй я не могла простити цю різницю. А так цілком і я така ж сама, тут Ви це розгледіли, отже я впоралась:)
Чекаю Вас у друзі https://www.facebook.com/margarita.solo.3
або тут: https://www.instagram.com/pro.margo
Також запрошую вас на свою сторінку у фейсбуці для письменників:
https://www.facebook.com/I.publish.ua/

© Margarita, 20-01-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.2200009822845 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …