Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51518
Рецензій:	95983

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: То було "воно", автор: Nina)

"Я впевнена, ніхто не повірить, що людина пам’ятає епізоди того періоду свого життя, коли вона ще й говорити не вміла." - не кращий початок, не кращий. Багато хто має спогади з такого раннього дитинства. Сам такі маю, дружина, родичі, знайомі... В літературі це доволі часто зустрічається, зокрема, в творах автобіографічного характеру, про дитинство. Наприклад, у Юрія Олєши, в "Ни дня без строчки". Надзвичайно яскраві спогади домовного періоду.

А тепер дивимося на цю конструкцію. "Людина пам’ятає епізоди того періоду свого життя, коли вона ще й говорити не вміла" - це твердження щодо факту. А перед ним запущені дві оцінки, що той факт двічі заперечують: (1) ніхто цьому не повірити і (2) я впевнена, що ніхто не повірить. З огляду на все, що я знаю про такого роду спогади, я негайно відчуваю великий скепсис щодо уявлень автора про світ. А це не краще тло для подальшого читання.

Перша фраза - ударна. Вона має полонити читача, аби він читав далі. Наприклад, у нещодавно померлого Маканіна твір "Сюр в Пролетарському районі" починався отак:
"Человека ловила огромная рука". Лише людина без уяви зможе кинути це та піти деінде.

Спогад відтворено дуже добре, а друга частина, як на мене, дуже довго веде до елеватора. Елеватор є ключовою ланкою, що пов'язує минуле й теперішнє, перетворює дещо фантастичне на твердий грубий факт, а до нього доводиться протовплюватися крізь абсолютно "ліві" деталі про школу. Вони ні до чого тут.

А фінал, як на мене, хороший. Не погоджуся з Михайлом. Сам такі фінали шаную. А розтовкмачувати, що таки так, все те було, блаблабла, не треба, читач не йолоп.

Проте зауважу, що перша фраза після прочитання цілого твору видається ще менш вдалою, з огляду на те, що не тільки заперечує загальновідомий факт, а ще власним досвідом автора заперечена.

Отака моя відверта думка. З огляду на мовну та стилістичну Вашу вправність, гадаю, Ви могли би зробити з цього тексту щось типу перлини або навіть і діаманту. Такі штуки торкаються того, що Густав Водічка називає "кореневі смисли". А воно торкає всіх і "заходить" багатьом.

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.032088994979858 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати