Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51567
Рецензій:	96015

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: спокутувати, автор: Саша)

Попри свою пафосність, вірш в цілому сподобався. Звертають увагу незвичні вирази: "в клітині кожній - атомна війна", "ору асфальт душею".

Деякі моменти незрозумілі: "До вечері крук сім”ю скликає...Покуштуй-но терпкий мій дотик.." Якщо це ви до крука звертаєтесь (а виглядає саме так), то як дотик можна відчути на смак?

"Чорні дикі коні хай розірвуть болючу плоть чужу"... Не зовсім вкурив вираз "болюча плоть". Болючою може бути рана, але плоть? Потім, чому плоть чужа, якщо в усьому творі йдеться про знищення власного тіла?

"Де ж знайти межу? І як себе на ній ще й розіпнути..." Знову не вкурив, соррі. Розіпнути можна на хресті, а не на межі. Чи я чогось не доганяю?

"Щоб болем заплатити за ОТЕ..." - туманно. Що воно є, оте "ОТЕ"?

Кінцівка "Без спокути так страшно вмерти!" заставляє замислитись. Тобто, після спокути вмерти має бути не страшно. Але сама спокута виглядає дещо специфічно: лірична героїня і груди розідрала, і власним тілом нагодувала круків, і коні розірвали її плоть в різні боки. А далі вже, виходить, і помирати можна... Те, що героїня після такої спокути залишилась жити - це великий медицинський казус.

Здається, правильно "різнокаліберні" і "орю".

З повагою,

М.К.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027534008026123 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати