галю, галю, горе, горе (с) а може таки варто? принаймні поки Пилипа десь нема ;)
Верлі́бр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії).
У художній літературі верлібр поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та інших. Особливого значення верлібру надавав В. Уїтмен, а надто — авангардисти 20 ст. Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:
Діти одягнені у пташині сорочки
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки (В. Голобородько).
Верлібр відмінний від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.
(Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 111)
© анонім, 27-08-2007 |
ні ні, під теплою ковдрою - і з підручником? третій лишній)))
а що це справді вірш? може справедливіше назвати "поезія в прозі"?
Горпина (тимчасово без Пилипа, але то ненадовго))))
© Тед Лещак Статус: *Добрий критик*, 27-08-2007 |
от і буде вам чим зайнятись. а то зима на носі, вечори довгі, холодні. а ви вдвох під теплою ковдрою з підручничком. і тіко за вікном пада сніг. романтика :)
хромова
© Анна Хромова, 27-08-2007 |
