Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46994
Рецензій: 91407

Наша кнопка

Код:



Рецензії

здається, пункт правил

(Рецензія на твір: ПІДСУМКИ КОНКУРСУ , автор: Олена )

© Валерій Хмельницький, 31-08-2017
– конкурсант має право голосувати за всі твори учасників змагання, навіть за свої (звісно, під час підрахунку голосів бал рецензента, який він віддав за власний твір, до уваги не береться);

був доданий вже під час проведення конкурсу, коли він був у самому розпалі. Чи я помиляюсь?

я бачу не як видавець, а як автор. і не просто автор. а автор що трохи знає видавничу кухню зсередини. різнобічний досвід дає таку можливість)

© Уляна Янко, 31-08-2017

Домінують, на відміну від найпершого (за переліком) мого :-)

©  , 31-08-2017

Я все зрозумів: аспекти.
Ви бачите написане як видавець, я бачу як читач, хтось інший - як вчитель словесності, двічі інший бачить як читач досвідчений (майже як "гомо сапієнс". Вибачте порівняння), тричі інший - якось іще, і таких всяких-різних мільйони. Щоправда, на сайті їх усіх - лічені одиниці.
Дякую за пояснення і ознайомлення з аспектами, які, напевно, домінують.

З пов., О. Ман.

©  , 31-08-2017

ще до Олександра Мана:
ми від теми відійшлию. про виждавцв зауваєжила мимохідь, але головним бул те, що жоден автор, бачачи власні помилки, не кине твір на конкурс, попредньо їх не виправивши. а н виправляє, бо не бачить якби в нього був ідеальний літературний зір, то він би виправив усе до ідеального стану. так, що це був би бестселер, за яким би ганядися видавці, пропонуючи космічні гонорари) що не ясно? ))

© Уляна Янко, 31-08-2017

до Олександра Мана:
а я не кажу про кращість видавців як клас. я кажу про нюх. якщо твір вартий і видавець нутром чує майбутні прибутки, то візьмуть ще й гонорар заплатять, а якщо твір супер-пупер прибутковий, то і стабільне роялті. я тут маю на увазі твори автора з вулиці бо своїх кумів-сватів так друкують різне. і ге теж.
тому для мене як для авторки " з вулиці", пропозиція друку з виплатою гонорару - критерій. особливо на фоні масової проплати самими ж авторами своєї ж нетлінки. так коден ліпший може. а щоб тебе захотіли публікувати, не будучи родичем чи друзякою, та ще й гонорар заплатили, це таки критерій.

© Уляна Янко, 31-08-2017

За "дивні судження" писалося п. Яні.
Не гальмуйте :-)

©  , 31-08-2017

До речі, міняти правила під час гри - це теж якось не comme il faut. Уявімо, що під час футбольного матчу один з гравців підходить до судді і каже:
- А давайте дозволимо гравцям відбивати м'яч у штрафній площадці руками.
Суддя каже:
- А давайте.
І ось вже глядачі та інші футболісти, які не почули цієї розмови, зі здивуванням бачать, як у штрафній площадці починається волейбол і баскетбол замість футболу.)

© анонім (91.221.218.—), 31-08-2017

Та ми всі тут на одному "Титаніку", Надіє.).

© анонім (91.221.218.—), 31-08-2017

Ви явно не туди написали свій коментар про дивні судження, Олександре. Це з якоїсь іншої опери. )

© анонім (91.221.218.—), 31-08-2017

Дякую, Валерію, за підтримку. До речі, авторецензування мене теж не сподобалось.

© Надія, 31-08-2017

"Дивні судження"...
А я ними керуюся - і поки що нівроку.
А що тоді казати про Ваші?
Про видавця.
Це що, найвища інстанція і мета?

От і стає все на свої місця завдяки логіці наших з Вами суджень.
Для мене видавці - це клас або його прошарок, нічим не кращий за перукарів, мулярів, робітників або ІТР-ів будь-яких галузей народного господарства.
А якщо для когось вони є вершителями чи асистентами вершителів їхніх доль, то не мені на них орієнтуватися.
Це що, нова релігія з новими богами та новими (зацікавленими у грошві) апостолами?

©  , 31-08-2017

Олександре при чому тут генія? якщо автор при здоровому глузді,Ю то навряд чи виставить твір на конкурс з помилками, попередньо не виправивши. чи не поредагувавши. або ж який автор пошле твір на конкурс, якщо не вважає його гідним конкурсу?. дивні судження. бо жоден не кине писанину, якщо вважає її лайном. більше того, такий автор, що вважає свою писанину лайном ще не народився. якщо ж народився, то відразу й перестав писати). звісно, автор може побачити ляпи. але після того, як твір вилежиться. але ж конкурси часово обмежені, нема часу твору відлежуватися.
ну і , як на мене, конкурси і є для того, щоб хтось інший оцінив роботу незамиленим оком, збоку. якщо б всі писали ідеально і бачили власні ґанджі, то посилали б роботи не на конкурс, а відразу видавцю

© Уляна Янко, 31-08-2017

Ще ремарка або, скоріше, відповідь.
Що писати, маскуючись?
А що, автор не бачить своїх помилок або недоробок. Це ж конкурс з його першими та останніми вагонами. Міг поспішати і чогось недобачити або недоопрацювати.
Але якщо узрів у собі генія, то що він напише...
Краще би вже не писав.
Рецензувати дозволено всім, а не лише учасникам.
То чекай. Або напиши щось нейтральне.

Не маю часу. Вибачте.

©  , 31-08-2017

цей пункт треба було виставити першим і виділити жирним шрифтом - тоді автори, подаючи свої тексти на конкурс, одночасно б готували на них відгуки і огляди )))

© Валерій Хмельницький, 31-08-2017

На закінчення моєї тиради хотів би додати, що сварки на сайті не є такими у повному значенні цього слова. Це своєрідна візитна картка та історія, яку не переписати.
Образи не є тотальним явищем, дискусія може бути плідною (бо таки дискусія, а не сварка), а ми - аноніми і неаноніми (тролів я не бачив) є такими, якими є. Якими намалювалися у цьому інтернет-просторі чи порожнині.

Не розумію, чого впадати в амбіції. Те, що трапилося, є кроком певної важливості та значення. У кого є очі, той бачить, хто як міркує, той так і розсудить.
Особисто мені певною мірою і смішно, і гіркувато.
Але то таке...

Нехай щастить.

©  , 31-08-2017

а як тоді маскувати? що тоді писати? якщо сварити, то це ж тоді антиреклама)). який автор захоче антиреклами? гну і ще питання - хто саме хвалить, який автор. тобто важить не стільки огляд, як авторитет майстерності самого автора. Олександр пише вправно, але не геніально, тому, як на мене, нічого поганого в огляді нема. тим більше порівняння-метафори гне аж такі вдалі. як і прототипи. автор, що відчуває ситуацію, це бачить. а ті, що ні, то вони і голосували згідно із власним сприйняттям. так що..

© Уляна Янко, 31-08-2017

Зомбує або не зомбує, але технологія відома і досліджена ще за часів КПСС в усіх її минулих назвах і конфігураціях.
Для маскування, як це булоиі є в умовах конкурсу, це нормально.
А про самоухвали і про автопохвали було вище і під іншими синонімами :)

©  , 31-08-2017

*голосувантів. описка)

© Уляна Янко, 31-08-2017

Олександре, так, хвалити себе неетично. але це лише характерихзує особу автора, але не зомбує оголосувантів. у всякому разі мене точно ні. я з тих хто має власну думку. і ніякі регалії та лейбли типу коронаціїслова на неї не вплинуть),

© Уляна Янко, 31-08-2017

анекдот згадався: дружина кандидата в депутати після виборів влаштувала йому скандал, дізнавшись, що за нього віддали 3 голоси: "Я давно здогадувалась, що у тебе є коханка!" ))

© Валерій Хмельницький, 31-08-2017

дякую, Яно

ну, я вперше зустрічаю такий прийом - авторецензування ))
здається, в мережі, наприклад, у Фейсбуці, поганим тоном вважається "лайк" своєму посту

© Валерій Хмельницький, 31-08-2017

Мені здається, що це нормально, коли автор рецензує свій твір, висвітлюючи ті чи інші думки і виокремлюючи ті чи інші місця, якщо це робиться з логічною метою маскування. Це ж конкурс. Щоби автора не намагалися "вирахувати" колеги або цікаві до секретів особи. Такі мені колись зустрічалися, і я їх пам'ятаю донині. Їх менше за все цікавила чиясь творчість, а лише своя. Чому їм було цікаво викрити, розпізнати та з радістю оголосити, їм краще відомо, ніж мені.
Тож поточну практику такого маскування як рецензії самому собі можна виправдати.
Але хвалити свій опус... Не можу бути впевненим у тому, що в моральному аспекті це етично.
Наприклад, секретар парторганізації при відкритому голосуванні не піднімає правицю першим. Або начальник. Бо це може бути прикладом для наслідування - особливо, якщо вони мають якийсь авторитет або вплив на прийняття рішень. З тих чи інших міркувань за ними потягнуться люди.

Але правила (це я про місцеві) є і вони прописані. Якщо вони дозволяють, то будь ласка.

На сайті існує практика скритого саморецензування (чи авторецензування, як тут це явище десь іменували), і вона може бути навіть корисною як презентація. Але нахвалювати собі та всім своє...
То вже, вибачте, ярмарок.
Але і ярмарки існують, і багато хто з них живе.

Хай би воно усе щалишалося, як було.
І хай навіть як на базарі.
Є покупці, а є "шляпи" (це слово, імхо, краще за "лоха").
Є і читачі обох типів.
Сьогодні вони одні, а завтра можуть бути іншими. Не в сенсі міграції, а чисто якісно.

З пов., О.

©  , 31-08-2017

тк, під час. після коменту п. Катерини.

© Уляна Янко, 31-08-2017

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 21.604230880737 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …