Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Повістка до Бундесверу? ;)

(Рецензія на твір: Розмова з Гітлером, автор: Михайло Карповий)

Шановний Миколо!
Відразу перепрошую, якщо сприйняв Ваш текст занадто серйозно - поетичних тонкощів иноді можу й не вловити, тому переважно не висовую носа з комфортних для себе прозових теренів. Але цей твір мене зачепив (а це вже, вочевидь, дуже добре і мусите сприймати це виключно як комплімент!)

Згадування Гітлера в заголовку - це той гачок, за який миттєво чіпляється око читача. Далі більше. Гітлер тут дійсно виступає у непритаманному для нього амплуа. Це несподівано і добре. Але поруч з цим - купа якихось світоглядницьких химер і почвар.

Спершу, розясніть мені будь ласка , про яку саме повістку йдеться. До ЗС України чи Бундесверу ФРН? Якщо цей папірець листоноша приніс до біленфельдскої домівки Вашого поетичного героя - це одна справа, якщо ж до українскьої адреси - зовсім інша.

Наскільки я знаю, у ФРН спалювати повістку сьогодні немає ані потреби ані сенсу - якщо Ваш поетичний герой пацифіст, то він може безболісно обрати альтернативну цивільну службу й край. Але навіть і Бундесвер - це ж зовсім не якийсь там Вермахт, а високо професійні, добре вишколені й підресленно гуманні миротворці... (Адже ми знаємо, що якщо дійсно Німеччині загрожуватиме справжній ворог - то по-переше її захищатимуть американські ядерні ракети, яких Бундесвер не має і близько.)

До речі, Збройні сили України хоч і формуються також шляхом призову, як і Бундесвер, але вони також не мають на озброєнні жодної ядерної зброї. Тому згадку про Хіросиму і Нагасакі у Вашому вірші, очевидно, можна сприймати виключно як поетичну ліцензію.

Крім того, не можу собі уявити жодних обставин, за яких згадувані Вами Хіросима і Нагасакі (ядерне бомбардування Японії збройними силами США) могли б відбутися у майбутньому. Щодо минулого - це вже історичний факт.

Наприкінці твору Ви висловлюєте впевненість у тому, що спалення повістки зможе врятувати світ від полум’я війни. О, дійсно? Це ж повна хуйня! На сьогодні найбільше бойових дій у світі ведеться збройними силами США і Великої Британії, які НЕ комплектуються шляхом набору призовників, а лишень добровольців - тому жодних повісток там просто НЕМАЄ!

Після виводу свого відносно невеличкого контингенту з тихої провінції Васіт в Іраку ЗС України більше не тільки не ведуть жодних бойових дій, але й немає жодних підстав припускати, що колись вони будуть спроможні призвести до будь якого полум’я війни, окрім своїх власних складів амуніції. :(

Насамкінець, підведу підсумок. За кілька років Збройні Сили України повністю перейдуть на комплектування добровольцями й воєнкомівські повістки взагалі припинять своє інсування. А до тих пір - заклик спалювання повістки до ЗСУ вважаю спробою прискорити переможний парад ворожих танків на Хрещатику (маю стопудову впевненість, що ані про американські, ані будь-які инші НАТОвські танки тут не йдеться).

Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041036128997803 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати