Мабуть, не з того боку віяв вітер,
а, може, просто був я під шафе,
і через те мені приснився Гітлер
у кітелі та сірих ґаліфе.
Він запросто зайшов до мене в хату,
подав долоню теплу та м’яку,
як фокусник, дістав із дипломата
плящину золотого коньяку.
Люб’язна доброзичливість вампіра
бриніла в його вицвілих очах.
Ми випили. Ми закусили сиром,
і у сусіда пес заскавучав.
„У пеклі жити зовсім непогано, –
промовив він,– скажу вам без прикрас.
У нарди грають Ленін з Чінґіз-ханом,
а троє з Ялти* курять ґанджубас.
Там ублажають гурії Саддама,
а ті, що мають інший інтерес,
наприклад, з Македонським Олександром
практикувати можуть гомосекс.
Але бракує шоу з жанру „Жахи”,
а так - якась локальна дріботня...
Ну, там, Ізраїль по Бейруту жахне...
Ну, там, Ірак... Ну, Сербія... Чечня...
Вважаючи, що вже пора настала
чергову замутити світову,
ми всі одноголосно вас обрали
здійснити наші плани наяву.
Прокиньтеся! На вас чекає слава!
Почніть простим солдатом рядовим,–
а потім підуть міліонні лави
за вами через воду, через дим!
Як є бажання розім’яти м’язи –
ось вам візитка.” – І сказавши ці
слова, він вийшов. Ну, а я одразу
прокинувся. Візитка – у руці.
Я встав. Пішов до кухні. Випив чаю,
вивчаючи пекельний папірець.
Я відчував, як в серці закипає
гнів міліонів праведних сердець.
Для фюрерів, генсеків, іже з ними
потрібний пломінь світових пожеж.
Не буде ж вам, падлюки, Хіросими,
і Нагасакі вам не буде теж!
Ви хочете пожежі? Що ж, шакали!
Я теж стихію вогненну люблю,
і папірець, що ви мені прислали
у попільничці нахуй спопелю!
Я виконаю місію врочисту,
що випала негадано мені:
спаливши воєнкомівську повістку,
врятую світ від полум’я війни!
*) Троє з Ялти - маються на увазі основні учасники Ялтинської конференції (лютий 1945 р.): Черчіль, Сталін та Рузвельт. Всі троє, як відомо, були завзятими курцями.
