Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2435
Творів: 43515
Рецензій: 84788

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Зустріч, автор: Марія Берберфіш (Мері))

© Елен Тен , 15-12-2016
Маріє, Ви знаходите цікаві ідеї. Але над текстом ще потрібно трішки попрацювати.
"Люди снували в різні боки. Здебільшого поспішали у своїх справах." Трішки переробіть ці речення. А в чиїх іще, як не в своїх справах, вони могли поспішати? Не потрібне це уточнення;
"Жадана маршрутка". Мабуть, краще буде потрібна. Бо жаданою може бути жінка, а не маршрутка;
"Велике місто має плюси і мінуси в різних ситуаціях". Якщо Ви його написали, то потрібно пояснити, які саме плюси і мінуси. Або прибрати речення;
Про багато поверхівки, що нависали над думками Ви написали гарно. Побільше би таких оригінальних авторських знахідок. Це саме те, про що я Вам говорила у попередній рецензії.
"Він зданий" (здатний);
"Який була шукала" - який шукала;
"Хоч хорошого, але дорогого". Там потрібно навпаки: "Хоч дорогого, але хорошого";
"Працював" - навіщо там лапки?
Щодо фінальної сцени. Я прочитала Ваші пояснення попередньому рецензенту. Але фінал все ж виглядає не надто переконливим. Чоловік розповідає про свою тяжку долю, свої поневіряння. Але ж читач про них не знає. Він взагалі нічого не знає про героя. Наскільки важким була його доля, чи дійсно він не мав іншого виходу, аніж стати злодієм? Якщо у нього дійсно здали нерви, то чому він не знайде рівного собі по силі, а кидається на беззахисну дівчину? А потім так раптово стає білим і пухнастим. Тобто різати незнайому жінку можна, а рідну сестру - ні.
У психологічному трилері трішки забракло психологізму. Зверніть увагу на твори Кінга. Він так майстерно описує злочинців і маніяків, що ти починаєш їх РОЗУМІТИ. Любити або ненавидіти, але розуміти їхні вчинки, розуміти їхнє життя.
Удачі Вам!
З повагою, О.

Дякую за розуміння, Олено! Просто я не хочу міняти повністю цілу частину сюжетної канви мого оповідання, адже в неї заклала значну частину ідейного змісту твору. Та й шкода відривати окраєць від картини. Бо разом із недоліками оповідання з нього можуть зникнути й деякі важливі моменти. А я ж старалася. Краще вже було розширити написане. Може, ще щось додам. Подумаю.
А Вам я завжди рада.
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

Добре, Маріє. Я більше не сперечатимусь. Пишіть так, як відчуваєте. Якою бачите свою історію. Удачі!
З повагою, О

© Елен Тен , 15-12-2016

Олено, дякую за відповідь!
Я ні в якому разі не хотіла сказати, що всі стражденні люди з важким життям стають маніяками. Просто хтось, звісно, не опускається до такого, а хтось...
Значить, Петро саме зі слабких.
Я розширила діалог персонажів.
"Обличчя злодія скам’яніло.
– Сестра?! – ощирився. – Та невже?!
Христина старалася зібрати думки докупи, аби розповісти й пояснити все брату. Дівчина не знала, чого можна від нього очікувати. Вона насилу вірила в те, що відбувалося тепер.
– Я сказала правду!
– Замовкни! – гримнув чоловік.
– Ти став злодієм! Але чому? – видавила з себе Христина, відкинувши з обличчя вже вологе волосся.
– Хіба не бачиш, яке в мене життя? – прогарчав. – Я давно хочу вбивати! Бо настраждався! Бо зло бере! Почну з тебе, – злісно всміхнувся.
– Жалюгідний, – просипіла дівчина, притиснувши долоні до щік.
Чоловік блиснув очима.
– Багато людей... Страждають, – Христина відкашлялася.
– Мені чхати на інших! – закричав злодій, вхопивши дівчину за волосся й викликавши в неї розбільний зойк. – Я – не вони! Що ти про мене знаєш?! Га?!
– Чимало, – Христина розгубилася. – Колись...
– Заткнися! – прокричав злодій. – Об мене достатньо витирали ноги!"
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

Маріє, тепер трохи краще. Але цього все ж замало. Ну не віриться мені в цю історію з ножем і непростим життям героя. Можливо, тому, що один мій знайомий - сирота. Він також виховувався в інтернаті. Він надзвичайно добре, чуйна людина. Він всього у житті добився сам, власною працею. Зараз займає гарну посаду, має родину. Він не озлобився на людей за свої негаразди, йому б ніколи і в голову не прийшло зганяти своє зло на інших, не те, що нападати зі зброєю. Там себе поводять лише слабкі люди.
Думаю, Вам варто все ж переписати ту сцену. Було б набагато ефектніше, якби дівчина, наприклад, зупинила брата від якогось злочину, грабунку. А тоді вже розповіла йому свою таємницю.
Успіху!
З повагою, О.

© Елен Тен , 15-12-2016

Я там додала до другого абзацу: "Я сьогодні знайду Петра! Побачу його! Стільки сил поклала! З приватним детективом ледве розрахувалася... Сподіваюся, все вийде... Аж дивно! Сьогодні!" – думала Христина.
Ще додала до абзацу про поїздку у маршрутці: "Чи добре Петро зреагує на мене? Чи прийме? Адже навіть не здогадується про те, що я є!" – хвилювалася. "Бідний! Важко йому довелося... Стільки проблем! Життя побило..." – міркувала, згадуючи розповіді приватного детектива.
Тепер зрозуміліше? Краще? Не розкриватиму ретельно образ Петра, адже він другорядний в оповіданні. Зате виходить певна таємничість.
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

Дякую за рецензію, Олено! Я дуже рада, що мої ідеї Вам подобаються!
Прочитайте, будь ласка, мою відповідь. Шаную Вашу думку. Але дозволю собі не з усіма зауваженнями погодитися. Відповідаю по пунктах. Буває, що люди поспішають кудись і не у своїх справах, а в чиїхось. Наприклад, хтось когось попрохав про щось. :-) Але можу прибрати те слово. Не таке воно й важливе, справді. Маршрутка хай буде потрібною. Щодо великого міста, яке має свої плюси й мінуси: героїня хотіла скоріше дістатися необхідного району, а їхати було довго – мінус; у дорозі можна вдосталь помислити – плюс. А ще читач може подумати. Дякую за позитивне відзнечення абзацу про багатоповерхівки. "Здатний" виправлю. "Який була шукала" – давноминулий час. Але можна й без нього. Наступне зауваження теж приймаю. "Працював" – це таке розмовне щодо ліфту. Працюють люди. А ліфти, може, діють. Власне, можна й прибрати ті лапки. Про додаткове розкриття образу Петра, історії життя чоловіка я подумаю. А тепер щодо маніяків. Я читаю й дивлюся детективні історії. Такі люди, у яких настільки здали нерви, зазвичай кидаються саме на беззахисних жінок, дівчат. А, як Ви зазначили, білим і пухнастим Петро став, будучи в шоковому стані від зустрічі з сестрою, тобто в ньому щось перевернулось, різко змінилось, бо ж вважав себе одним проти світу, а тут раптом – рідна сестра. Наскільки я читала й чула, маніяки зазвичай не чіпають якраз своїх рідних, у сім'ях поводяться добре. Отже, рідну сестру різати маніяк різати навряд чи буде.
Я поміркую щодо посилення психологізму.
Кінга читала. І буду. Я дуже гарно ставлюся до його творів. Вони цікаві.
Дякую за добре побажання, Олено! Успіхів!)
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.30062389373779 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжки Ксенії Заставської: Жінка, що відкриває історію
У прозі Ксенії Заставської форма, що нагадує так званий «дамський роман», стає ключем до історичних …
Огляд “Жуйки” Марії Козиренко: Музика врятує світ
Якщо ви гадаєте, що антиутопія сучасної літератури за сюжетами переважно схожа між собою як шоколадні …
Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …