Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2450
Творів: 43871
Рецензій: 85472

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Зустріч, автор: Марія Берберфіш (Мері))

© Елен Тен , 15-12-2016
Маріє, Ви знаходите цікаві ідеї. Але над текстом ще потрібно трішки попрацювати.
"Люди снували в різні боки. Здебільшого поспішали у своїх справах." Трішки переробіть ці речення. А в чиїх іще, як не в своїх справах, вони могли поспішати? Не потрібне це уточнення;
"Жадана маршрутка". Мабуть, краще буде потрібна. Бо жаданою може бути жінка, а не маршрутка;
"Велике місто має плюси і мінуси в різних ситуаціях". Якщо Ви його написали, то потрібно пояснити, які саме плюси і мінуси. Або прибрати речення;
Про багато поверхівки, що нависали над думками Ви написали гарно. Побільше би таких оригінальних авторських знахідок. Це саме те, про що я Вам говорила у попередній рецензії.
"Він зданий" (здатний);
"Який була шукала" - який шукала;
"Хоч хорошого, але дорогого". Там потрібно навпаки: "Хоч дорогого, але хорошого";
"Працював" - навіщо там лапки?
Щодо фінальної сцени. Я прочитала Ваші пояснення попередньому рецензенту. Але фінал все ж виглядає не надто переконливим. Чоловік розповідає про свою тяжку долю, свої поневіряння. Але ж читач про них не знає. Він взагалі нічого не знає про героя. Наскільки важким була його доля, чи дійсно він не мав іншого виходу, аніж стати злодієм? Якщо у нього дійсно здали нерви, то чому він не знайде рівного собі по силі, а кидається на беззахисну дівчину? А потім так раптово стає білим і пухнастим. Тобто різати незнайому жінку можна, а рідну сестру - ні.
У психологічному трилері трішки забракло психологізму. Зверніть увагу на твори Кінга. Він так майстерно описує злочинців і маніяків, що ти починаєш їх РОЗУМІТИ. Любити або ненавидіти, але розуміти їхні вчинки, розуміти їхнє життя.
Удачі Вам!
З повагою, О.

Дякую за розуміння, Олено! Просто я не хочу міняти повністю цілу частину сюжетної канви мого оповідання, адже в неї заклала значну частину ідейного змісту твору. Та й шкода відривати окраєць від картини. Бо разом із недоліками оповідання з нього можуть зникнути й деякі важливі моменти. А я ж старалася. Краще вже було розширити написане. Може, ще щось додам. Подумаю.
А Вам я завжди рада.
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

Добре, Маріє. Я більше не сперечатимусь. Пишіть так, як відчуваєте. Якою бачите свою історію. Удачі!
З повагою, О

© Елен Тен , 15-12-2016

Олено, дякую за відповідь!
Я ні в якому разі не хотіла сказати, що всі стражденні люди з важким життям стають маніяками. Просто хтось, звісно, не опускається до такого, а хтось...
Значить, Петро саме зі слабких.
Я розширила діалог персонажів.
"Обличчя злодія скам’яніло.
– Сестра?! – ощирився. – Та невже?!
Христина старалася зібрати думки докупи, аби розповісти й пояснити все брату. Дівчина не знала, чого можна від нього очікувати. Вона насилу вірила в те, що відбувалося тепер.
– Я сказала правду!
– Замовкни! – гримнув чоловік.
– Ти став злодієм! Але чому? – видавила з себе Христина, відкинувши з обличчя вже вологе волосся.
– Хіба не бачиш, яке в мене життя? – прогарчав. – Я давно хочу вбивати! Бо настраждався! Бо зло бере! Почну з тебе, – злісно всміхнувся.
– Жалюгідний, – просипіла дівчина, притиснувши долоні до щік.
Чоловік блиснув очима.
– Багато людей... Страждають, – Христина відкашлялася.
– Мені чхати на інших! – закричав злодій, вхопивши дівчину за волосся й викликавши в неї розбільний зойк. – Я – не вони! Що ти про мене знаєш?! Га?!
– Чимало, – Христина розгубилася. – Колись...
– Заткнися! – прокричав злодій. – Об мене достатньо витирали ноги!"
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

Маріє, тепер трохи краще. Але цього все ж замало. Ну не віриться мені в цю історію з ножем і непростим життям героя. Можливо, тому, що один мій знайомий - сирота. Він також виховувався в інтернаті. Він надзвичайно добре, чуйна людина. Він всього у житті добився сам, власною працею. Зараз займає гарну посаду, має родину. Він не озлобився на людей за свої негаразди, йому б ніколи і в голову не прийшло зганяти своє зло на інших, не те, що нападати зі зброєю. Там себе поводять лише слабкі люди.
Думаю, Вам варто все ж переписати ту сцену. Було б набагато ефектніше, якби дівчина, наприклад, зупинила брата від якогось злочину, грабунку. А тоді вже розповіла йому свою таємницю.
Успіху!
З повагою, О.

© Елен Тен , 15-12-2016

Я там додала до другого абзацу: "Я сьогодні знайду Петра! Побачу його! Стільки сил поклала! З приватним детективом ледве розрахувалася... Сподіваюся, все вийде... Аж дивно! Сьогодні!" – думала Христина.
Ще додала до абзацу про поїздку у маршрутці: "Чи добре Петро зреагує на мене? Чи прийме? Адже навіть не здогадується про те, що я є!" – хвилювалася. "Бідний! Важко йому довелося... Стільки проблем! Життя побило..." – міркувала, згадуючи розповіді приватного детектива.
Тепер зрозуміліше? Краще? Не розкриватиму ретельно образ Петра, адже він другорядний в оповіданні. Зате виходить певна таємничість.
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

Дякую за рецензію, Олено! Я дуже рада, що мої ідеї Вам подобаються!
Прочитайте, будь ласка, мою відповідь. Шаную Вашу думку. Але дозволю собі не з усіма зауваженнями погодитися. Відповідаю по пунктах. Буває, що люди поспішають кудись і не у своїх справах, а в чиїхось. Наприклад, хтось когось попрохав про щось. :-) Але можу прибрати те слово. Не таке воно й важливе, справді. Маршрутка хай буде потрібною. Щодо великого міста, яке має свої плюси й мінуси: героїня хотіла скоріше дістатися необхідного району, а їхати було довго – мінус; у дорозі можна вдосталь помислити – плюс. А ще читач може подумати. Дякую за позитивне відзнечення абзацу про багатоповерхівки. "Здатний" виправлю. "Який була шукала" – давноминулий час. Але можна й без нього. Наступне зауваження теж приймаю. "Працював" – це таке розмовне щодо ліфту. Працюють люди. А ліфти, може, діють. Власне, можна й прибрати ті лапки. Про додаткове розкриття образу Петра, історії життя чоловіка я подумаю. А тепер щодо маніяків. Я читаю й дивлюся детективні історії. Такі люди, у яких настільки здали нерви, зазвичай кидаються саме на беззахисних жінок, дівчат. А, як Ви зазначили, білим і пухнастим Петро став, будучи в шоковому стані від зустрічі з сестрою, тобто в ньому щось перевернулось, різко змінилось, бо ж вважав себе одним проти світу, а тут раптом – рідна сестра. Наскільки я читала й чула, маніяки зазвичай не чіпають якраз своїх рідних, у сім'ях поводяться добре. Отже, рідну сестру різати маніяк різати навряд чи буде.
Я поміркую щодо посилення психологізму.
Кінга читала. І буду. Я дуже гарно ставлюся до його творів. Вони цікаві.
Дякую за добре побажання, Олено! Успіхів!)
З повагою, Марія.

© Марія Берберфіш (Мері), 15-12-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.46850609779358 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Огляд повісті Маріо Варгас Льйоси «Хто вбив Паломіно Молеро?»
Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе …
Новинки від Нашого Формату
Якщо ви якраз складаєте свій список читання на літо, або думаєте, що б таке почитати у відпустці — ця добірка …
Джулія Кемерон «Шлях митця»: Поради для розвитку творчих вмінь
Книга «Шлях митця» є збірником порад про те, як розвинути та відновити свої творчі вміння та сили. Видання …
Огляд другої частини бестселеру «Карткoвий будинoк»
«Хід королем» є продовженням знаменитoгo світового бестселеру «Картковий будинок», за мотивами якого знятий …