Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2599
Творів: 47333
Рецензій: 92091

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (46) Частина ІІІ. Вниз до джерел - зорі під гладінню , автор: Viktoria Jichova)

© Михайло Нечитайло, 24-05-2016
Напевно, дуже важко писати рецензію на дану частину. Бо тут зачеплено на величезному духовному рівні тему кохання. Кохання, як прокляття й найбільшого щастя на землі водночас. Таке собі поєднання добра і зла в одній іпостасі, де немає меж між одним та іншим, де все зливається воєдино й зоветься життям душі. Що таке гріх? Що таке святість? Чому вони іноді перемішується, як дощові води з морськими, першим добавляючи солоності, другим - прісності. Де межа між божевіллям і так званою нормальністю? Хто є суддею закоханій людині, крім неї самої? Не пам'ятаю, Віко, чи вже це казав, але інколи в мене виникає враження, що кохання - це пошук душею себе самої. Свого дзеркального відображення. Здалеку силует здається, як дві краплі, весь у тебе, а при детальному розгляді часто-густо, майже завжди, помічаються разючі відмінності. І процес пошуку починається ледь не спочатку. Бо найважче шукати себе самого (чи саму) в комусь. Боячись заглянути за лаштунки, де захована правда, що ти один чи одна, а копій обмаль. Тож чи знайдеш копію - питання ледь не риторичне. Іноді таке трапляється в поодиноких випадках й у дуже малого відсотка закоханих - і то вже зоветься щастям, тією невловимою птахою, яку всі ловлять, хоча навряд чи хто бачив. Оці всі думки, Віко, я ж їх не придумав просто так, вони всі виникли з Вашої повісті, в процесі прочитання, можливо, вони жили в мені й до того, але оформити так ясно їх допомогла Ваша творчість. Тож тільки здається, що ми, автори, живемо у своїх світах, несучи тільки їх, рідних, по ойкумені. Ми ж черпаємо себе з інших таких, як ми. І тим розвиваємося, живемо й множимо власні думки та творіння. Все взаємозвязано. Тому дякую за Ваш твір. Він допомагає кристалізувати думку. Він живий і філософічний водночас. Він надихає, варто лишень уловити такт його подихів.
З повагою М,Н.

Дякую, Мішо, Ваші слова - золото! Так і я відчуваю, що хто не ризикує, той не їсть потім заповітного "яблука". :))

З теплом,
Віка

© Viktoria Jichova, 25-05-2016

Між іншим, Віко, ступати в творчості на тонкий лід - це і є, напевно, найвищий "кайф" від такої діяльності. Їй-богу, на товстому, міцному й непорушному льоду, де все, як на долоні, де все розкреслено, відомо й прогнозовано, може, й надійно, але ж як нудно. На тонкому хай і небезпечніше стократ, бо провалитися - доля секунди; але ж незвідане манить, кличе, зове - і ми ступаємо на тонкий лід, і яку ж радість маємо, коли, пройшовши його, сягаємо заповітного. Так що вперед, Віко, без боязні, з одною лиш відкритою душею. І все вийде. Бо душа - вона ж над льодами, вона тільки з самою собою наодинці. Та хіба з тими, кому та самота цікава.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 24-05-2016

В мене аж дух перехопило від Вашої рецензії, Мішо, чесне слово.. Навіть не знаю, що й додати. Ви так тонко і "кристалічно" філігранно окреслили свої враження і думки, що.. лишається мені лише попросити Вас, аби Ви і надалі залишалися з "Одержимістю" - себто до кінця її. Бо лише в останнійх частинах я намагатимуся підсумувати все те, про що я вже написала. Навіть не знаю, чи вистачить мені звичайних слів та художніх засобів, аби виразити образи, емоції та думки, які я ще хочу висловити. Не знаю, дуже боюся, що попросту "крахну", що не донесу до свого читача все те, що вже тепер вирує в мені. Чи зрозуміє він мене як автора, чи не на надто "тонкий лід" я ступила? Все ж бо ще у фантазії таке непевне і несміливе, зрадливе - лише мерехтить перед очима, мов метелики, думки зринають і знову пірнають - попробуй все злови і зліпи з них привабливу і зрозумілу форму. Структуру подальшої оповіді я знаю вже давно, але це все лише "окреслення, план", мене хвилює більше те, як я передаватиму свої думки, в якому стилі і якими словами.. Ось таке от наразі.. Ну, коротше, побачимо. А ще хочу сказати, що читати Ваші рецензії, а головне ші Вадумки в них - це для мене свято, справжнє свято душі.
З теплом,
Віка

© Viktoria Jichova, 24-05-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85944795608521 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …