Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2479
Творів: 44636
Рецензій: 87352

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Віялка ч.1, автор: Михайло Нечитайло)

© Максим Т, 07-05-2016
Пилипок як живий. І не просто живий, - це тип, уособлення певної групи, навіть прошарку, який нині вже так роздобрів, - шар, а не прошарок. Тому, певно, він такий живий, - бо кожен в цьому типі упізнає знайомого йому представника язикатого активізму. Саме активізму, в якому форма позбавлена змісту і є, по суті, змістом, - адже Пилипок сповідує своєрідне кредо, на кшталт Полєсовського:
- Ваше політичне кредо?
- Завжди!
Мова - Ваше досягнення. Йдеться про село - і мова, як на мене, звучить народно-фразеологічно. Мої старі так розмовляли, та й усі їх сільські родичі. Безумовно, ще один "плюс" цього твору.
А ще треба сказати, що Ви поставили важливе питання. Це, мабуть, така риса нашої ідентичності, але ми не вміємо досі будувати системи і організації - будь-якого рівня. Все врешті-решт впирається у людину. Хороший голова - щасливе село. Працьовитий начальник ЖЕК - охайні і функціональні будинки на дільниці. Прийшов нехлюй, корупціонер, крадій - все занедбав, сухим із води вискочив і посунув далі - занедбувати інше щось. Європейці на відміну від нас набагато кращі саме у створенні систем і організацій, які менш залежні від особистих якостей їх очільників.
Звісно, нічого з давніх часів в людській природі не змінилося, і не встоє місто, в якому не знайдеться десяти праведників, - це правда, тоді і система не врятує. Є чудовий приклад - роман "Випадкова вакансія" (Роулінг, авторка Потеріани): в маленькому англійському містечку наглою смертю помирає член міської ради. Виявляється, він був місцевим праведником, на якому трималося геть усе, і з його смертю, якій попервах багато хто радів (бо став на дорозі багатьом), життя у містечку - і загалом, і для окремих мешканців - розлітається на друзки... Але на відміну від нашої безсистемності, де меж ані погіршенням, ані покращенням немає, а все залежить від людини, що стала на чолі того чи іншого інституту, європейська системність все ж таки гарантує громадянам певний гідний рівень функціонування різноманітних інституцій, починаючи від місцевого поліціянта і завершуючи керівником держави. Втім, це вже дещо відірвані від Вашої "Віялки" міркування - принаймні, в літературному сенсі відірвані.
Дякую Вам, шановний Михайло, за такий твір - йду читати далі.
З повагою, максим

Потішений такою розлогою рецензією. Прочитавши тільки першу частину, Ви практично дали характеристику головному герою й ідеї твору якраз у тому руслі, яку мав на увазі і я. Проникливо читаєте, точно вловлюєте суть. Маю за честь мати такого читача.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 07-05-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.76417112350464 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Петро Яценко «Нечуй. Немов. Небач». Український паровий панк
Кінороман «Нечуй. Немов. Небач» заснований на реальних подіях і біографії українського письменника Івана …
«Північний вітер». Роман в електронних листах
Чи може бути цікавою книга, що складається із самих діалогів? Так. І ще й якою! Роман «Північний вітер» …
Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором
Книга «Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором», перш за все, розкриває цікаві сторони зовнішнього …
Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …