Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (44 - д) Частина ІІІ. Вниз до джерел - зорі під гладінню , автор: Viktoria Jichova)

Не завжди знаю, як у інших мовах, але в українській є два слова-синоніми, котрі, як добре вникнути, мають разючі відмінності в своєму значенні - це любов і кохання. Ви, Віко, ніби підсилюєте цю разючу відмінність. Любов до села, віри, рідні та й самого сина примушує жінку відмовитися від кохання. Але ж воно теж різновид любові. Душа - теж своєрідний вияв любові. Слово любов не має множини, але в даному випадку мушу його вжити - любов не одна, їх багато, тих любовей. І вони воюють між собою. Але чи може добро воювати з добром. Виявляється, може. А що тоді таке зло? Що таке зло, коли воюють між собою вияви добра? Де межа між одним та іншим? Чи її немає? Чи все залежить від точки погляду на добро і зло? Теорія відносності, вона ж не тільки в макрокосмі, вона й у духовних вимірах. Всеохопна. І хто тоді ми, люди? З чого зіткані? З добра і зла, які кожен трактує по-своєму, а точки відліку, еталону для порівняння насправді немає. Безликий світ, котрий спершу натягує на себе тогу, а вже потім починає роздивлятися, з чого ж вона зіткана - з добра чи зла. А вона зіткана з ниток. таких же безликих, як сам світ, приналежність яких до таборів чисто умоглядна. І робиться страшно. Бо ми з душею до світу, а він безликий, у ньому немає орієнтирів, є тільки ми. Зі своїми розуміннями й баченнями, з яких і складаємо наш світ, а з наших світів складається загальнолюдський. Де межа між добром і злом? У нас самих. Бо насправді її немає означеної, її творимо ми, нею, нами ж створеною, ми й послуговуємося, жадаючи добавити ваги власному розподілу, кличемо Бога в помічники, кличемо Бога, якого теж придумуємо самі. Ми живемо в світі ілюзій, творячи з них реальний світ, ми живемо в реальному світі, повнячи його ілюзіями. Нібито замкнуте коло, але насправді воно не коло, а спіраль, по якій людство крокує далі, аби десь там, в далині майбутнього, врешті відшукати межу між добром і злом. Справжню, хоча знову ж таки придуману тамтешніми майбутніми поколіннями. Жорстокі й почасти страшні думки пробуджує Ваша, Віко, дана частина. Хоча, можливо, це і є істина, жорстока й нещадима, як відібраний у матері син, котрий усе ж виросте й продовжить людський рід по кривих коліях добра і зла, аби воно, людство, жило й не перевелося. Бо його погибель для кожного з нас, сущих його представників, є дійсно злом, а виживання, як не крути - добром.
Пробачаюся, Віко, що так запізно прочитав дану частину. Але, як завжди, збурений Вами вихор думок несе мене й несе до пізнання. І я це обожнюю.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042715072631836 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати