Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (44 - ґ) Частина ІІІ. Вниз до джерел - зорі під гладінню. , автор: Viktoria Jichova)

Текст, діалоги, Віко - все добре. Можливо, є якісь одруківки, певні помилки, але я всього того не дуже примічав. Бо під час прочитання ятрило душу одне, отой одвічний біль людської спільноти, котрий з роками ніяк не хоче поки що проминати. Біль, більше схожий на прокляття. Прокляття це - то є невмолима жадоба творити роздор на всіляких, як добре придивитися, дурницях. Не богохульствую, але, відволікшись від історичної спрямованості Вашої оповіді, все ж завжди чи то дивуюся, чи обурююся, скільки життів людство поклало за свою історію, ділячи між собою те, що поділити неможливо та, по великому рахунку, й потреби ділити немає. Взяти хоча б і богів. Бог, якщо вдуматися, є тільки твоя душа - і все. Яким ти його в собі вималюєш, таким він і буде. Християнський, язичницький - перш за все це твоя душа, а все інше є торги людські за чиїсь душі. Ота сама пропаганда. Хай навіть і в релігійні тоги зодягнена. Напевно, тому і б'ються люди за богів, що б'ються якраз не за них, а за можливість впливу на когось та отримання з того зиску. Здається, таке просте поняття - творити добро. Але ж як його можна викривити, коли за першооснову взяти не Бога в душі, закутаного в любов, а Бога над душею, пропонованого нам усім отим розмаїттям релігій, що наплодило людство, Бога, зашитого в обряди та бажання покори так званим служителям культу, котрі часто-густо самі перші того Бога й продають на ярмарку прощення гріхів. Я трохи, звісно, записався, не знаю, Віка, чи Ви мали це на увазі, коли писали твір, але для мене цей гострий кут випирав із кожного слова, що торкалося змісту сварки між подружжям. Таке протиставлення людського щастя, яке розпадається з-за, по суті нічого не вартого протиріччя, такий крик стоїть - оглухнути можна. І це, напевно, і є перлина цієї частини, навіть незалежно від того, яким буде подальша розповідь. Хоча з історичної та художньої точки зору продовження має значення неабияке. А от з філософської, суто духовної сказано вже так багато, що я навіть не знаю, чи можна щось добавити, коли вінця вже переповнені. Хоча Ви, Віко, майстер на продукування нових рис навіть у давно означених думках і поняттях, тож подивимося, чим подивуєте ще, які струни душі зачепите ніби ненароком, але з такою силою, що вібруватимуть довкола розхристаних думок незборимо довго.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044111967086792 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати