Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Рецензії

До чого тут П’ятихатки?

(Рецензія на твір: Ритуал , автор: Олена )

© Сергій Вікторович (93.175.235.—), 17-02-2016

Я новачок на ГАКу. Після того, як зареєструвався, мені прийшло повідомлення, де були правила поведінки. Звідтіля дізнався, що треба писати рецензії. За старою студентською звичкою став шукати «козу», тобто зразок, з якого треба брати приклад. Став перечитувати рецензії інших. І ось в рецензії на оповідання «Ритуал» натикаюсь на назву знайомого міста – П’ятихатки. Одразу згадалося щемливе оповідання Степана Олійника «Станція Лавочне». Під час першої світової батько Олійника був в полоні в австрійців і підмітав переон на станції Лавочне. Про свої почуття до батька, коли опинився на цій станції, пише Степан Ільїч. А мій батько шістнадцятилітнім юнаком під час другої світової війни працював паровозним кочегаром на станції П’ятихатки. Тому у мене назва цієї станції завжди викликає щемливу тугу за батьком і згадку про оповідання класика. То ж зразу заходився читати оповідання «Ритуал».
Чим більше вчитувався в текст, тим настирливіше стукало в голову питання: « А до чого тут П’ятихатки»? Адже місто в цьому оповіданні, як дійова особа, не відіграє жодної ролі. Автор, назвавши місто і давши точні географічні координати, якби говорить: «Це могло статися тільки тут!» Решта півтисячі міст і тисяча селищ міського типу тут ні до чого. Не примазуйтесь. Але ж це не так. Таке могло трапитись де завгодно. Так що, на мою думку, назвавши місто автор зробив помилку.
Друга, я б сказав не помилка, а скоріше невдача, це опис привокзальної площі. Мені зрозумілий задум автора. Показати нікчемну людську метушню, щоб відтінити високий душевний стан героя. Але непотрібні деталі відволікли увагу від задуму і не дали можливості відчути те, що намагався передати автор.
Та чим далі читав, тим більше душу охоплював світлий і теплий щем. Та не такий як у Олійника. І батько, з його обпаленою юністю, і саме місто П’ятихатки тут ні до чого. Тут щось вище, світліше. Таке я відчував тільки тоді, коли читав кращі твори Григіра Тютюнника. За це й ставлю автору оцінку відмінно.

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.9350209236145 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …