Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Не намагаючись ловити тіні зниклих сутінків...

(Рецензія на твір: В аквамарині неба..., автор: Viktoria Jichova)

Теж з любов’ю...

В небес аквамарині, мов тонкий льодяник,
розсмоктується Місяць, наче крига у воді.
Вдивляюсь у вікно й пригадую вночі Примару –
Ти знов себе являв в бентежнім сні…

Не намагаючись ловити тіні зниклих Сутінків, -
вони пройшли крізь призму Ночі й щезли, наче Дух, -
луну од Слів твоїх в долонях молитовно заколисую
і клапті Сну роздмухую... Мов пух,

Із тих кульбабок сизих, невагомі Парашутики
все ж пригортає до тілес своїх Земля.
І ледь торкаючи її, вже згустками Минулого,
відходять в Вічність, линуть в Забуття.

Мені б іти за Шепотом твоїм все травами і травами,
високими по перса… ба, навіть до чола -
і хай вирують наді мною океанами
синьо-прозорі і бездонні Небеса...

Як люди читають сьогодні, особливо, в Інтернеті чи на Гакові? Пробіг очима по сторінці, зрозумів-не-зрозумів і далі… Вдумливо, декілька разів перечитуючи – читає рідкісний читач. Тому потрібно в текст Твору вкладати щось, щоб очі могли зачепитися…
Колись, дуже давно, люди писали однаковими за розміром буквами, не розділяючи текст на окремі слова – суцільними рядками. Але тоді кожна буква, склад, слово у читача «вмикав» образне мислення. І люди читаючи, бачили картинки набагато яскравіші ніж бачимо ми, коли захоплюючий художній твір…
А зараз – шукають смисл…
Ваш „Льодяник” досить образний. Але рядки задовгі – є аж по 20 складів. «Злету» і наголоси не розставиш вірно і ритм не «впіймаєш». Я, наприклад, перечитав разів з 10…
Я так розумію, що Ви відчували ще якусь мелодію?...
Але рядки потрібно вкорочувати в будь-якому випадку :) Я пропоную також виділяти окремі слова різними стилями, щоб оживити текст і дати читачеві можливість зачепитися за нього поглядом…
Не буду коментувати мої зміни. Спробуйте їх відчути, як відчув я Ваш Твір. Мені буде цікаво, якщо Ви запропонуєте ще один свій варіант…

В небес аквамарині, мов тонкий льодяник,
розсмоктується Місяць, наче крига у воді.
Вдивляюсь у вікно й пригадую вночі Примару –
Ти знов себе являв в бентежнім сні…

Не намагаючись ловити тіні зниклих Сутінків, -
вони пройшли крізь призму Ночі й щезли, наче Дух, -
луну од Слів твоїх в долонях молитовно заколисую
і клапті Сну роздмухую… Мов пух,

Із тих кульбабок сизих, невагомі Парашутики
все ж пригортає до тілес своїх Земля.
І ледь торкаючи її, вже згустками Минулого,
відходять в Вічність, линуть в Забуття…

Мені б іти за Шепотом твоїм все травами і травами,
високими по перса… ба, навіть до чола -
і хай вирують наді мною океанами
синьо-прозорі і бездонні Небеса…
☺
Лабка „ - „ , лабка ” - ” , лабка « - « , лабка » - » , апостроф ’ - &#8217 .

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026998043060303 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати