Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Наша рідна українська мова, автор: Аркадій Квітень)

Ви знаєте, пане Анатолію, не у всьому можу погодитися з написаним Вами, бо, власне кажучи, і висновок Ваш видається розмитим, нечітким:" ...ми, українці, являємось однією з гілок світового слов’янства, що завжди мешкали, як на території сучасної України, так і в порубіжних землях, мали свою рідну українську мову..". Що тут нового чи оригінального?
Історія - річ темна. До різі в очах вдивляємося ми тепер в оту імлу Вічності, аби збагнути те, що ще вчора аніскільки нас не цікавило; ми дивимося, як зникають у мороці Часу наші пращури, вслухаємося в далекі їхні голоси, у відгомін великих битв, грандіозних будівництв і намагаємося, силуємося побачити, почути, хоча б зрозуміти чи здогадатись: як же в дійсності воно тоді було?Якими вони були, наші пращури? Що схожого залишилось між ними і нами, сьогоднішніми поколіннями? У чому той зв’язок, який єднає сина з батьком, дідом, прадідом? З кожним поколінням у кожному з нас все менше залишається того минулого, з якого все починалось – того джерела, котре дало нам, нинішнім, живу воду буття. А так хотілося б знати більше...
Ви побудували ваше припущення про те, "откуда есть пошла" українська мова лише на поглядах двох авторів, один з яких, М С. Грушевський написав свій "Очерк..." російською мовою. Насправді ж припущень, висновків та поглядів на цю тему існує безліч. Є навіть одна, дуже свіжа, що мова літописів та "Правд" написана начебто проторосійською з огляду на те, що в Київ влада прийшла із Новгорода, а це, як відомо, нині територія Росії. Тобто, російська мова на теренах України з давніх-давен була державною, панувала завжди і тут завжди була двомовність.
Та все ж, якщо просумувати усі різновекторні погляди, картина виглядає приблизно такою. Старослов"янської мови, як такої, не існувало. Племена слов"ян, що платили данину київському князеві, розмовляли на діалектах, дуже схожих між собою і добре зрозумілих сусідам. Після хрещення, з появою писемності, виникла, скажемо так, книжна мова, котра мала відмінності від повсякденної так само, як нині мова офіційних документів відрізняється від мови вулиці. До того ж, ті, хто писав, а потім століттями переписував, змінювали тексти згідно з часом та місцем конкретного списку. Якщо навіть порівняти тексти берестяних грамот чи графіті Києва з текстами переписаних не один раз літописів, ми побачимо разючу відмінність у написанні слів. Першослова (на тих же графіті) - це легковпізнавана українська мова. Церковнослов"янська мова - то спочатку було своєрідне "випендрювання" того, хто пишався власною "ученістю", такий собі "високий штиль", котрий у православ"ї захряс, зачерствів на століття. Жива українська мова трансформувалася, як усе в світі, як будь-яка інша. Порівняйте мову, що була у вжитку 50 років назад і нині - скільки нових слів! Той православний "штиль" проривається часом навіть у козацьких документах. Українська мова була під страшним гнітом понад три століття. але витримала той тиск і стала під його дією чимось на зразок алмаза - "не загине, не помре!".
Ну, і наостанок. М.С.Грушевський, попри всю повагу до нього, апріорі не може бути істиною в останній інстанції. Читайте інших, співставляйте, думайте - історія річ надзвичайно цікава. Успіхів!
З повагою - ВВ.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03811502456665 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати