Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Шепіт тіней , автор: Олена )

Трапляються на цьому світі люди, котрі все своє життя когось шукають чи чекають. Можна домислити, що вони передчасно покинули попереднє життя (якщо таке існує), втратили там свою велику любов, а в цьому житті мають рештки пам'яті з минулого за горизонтом, от і шукають того, кого знайти вже неможливо. Хоча можна, звісно, й без цих відступів, але інколи стрічаєш людей з отим нездоланним потягом до вічного шукання і якось же мусиш бодай для себе пояснити їхню поведінку.
Так от, Ваш герой дуже реальний. Загублений між життями чоловік із загубленим відгомоном власної душі. І перстень, як заміна його світам, як їх уособлення. І все інше - як антураж, як декорація до людської долі. Твір рухався саме в такому напрямку - якомусь містично-життєвому, такому, що аж мороз по шкірі від людської безвиході й сірості нашого буття. І раптом - зовсім недоречна кінцівка. Ніби Данило проснувся зі свого чарівного сну і присів до столу поїсти захололих вареників.
От у даному разі, Олено, Ваш твір дійсно постраждав із-за розміру. Прекрасна сага вимальовувалася, вона аж просилася на папір і виростала у всій своїй величі. І раптом - як рецепт на ліки в кінці. Переробіть закінчення твору, не обрубуйте поему недоречним "Кінець фільму". Ви, звісно, автор, Вам видніше, я навряд чи маю право щось вимагати, але я ніби відчув уживу Вашого героя, відчув його скорботу й надію, його життя і біль та тиху радість ледь не до останніх його днів, хоча про такі у творі й не йдеться. Тому дане оповідання, як на мене, потребує ще сторінок декілька тексту і навіть без зміни сюжету, навіть при перетворенні персня долі на порятунок заблудлого пияка (а це може бути, та і є, дійсно, знахідкою твору), це має бути таке ж тремтливе, болісне, розпачливе й лагідне водночас закінчення, як і весь твір без останнього нинішнього речення.
Вибачте за втручання і надто пронизливе ставлення до твору і його головного героя.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044275999069214 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати