ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 826
Творів: 12461
Рецензій: 19279

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Кілька підрахунків і спроба визначити хронологічні межі оповідки...

(Рецензія на твір: Василіск, автор: Ігор Скрипник)

© , 25-06-2007
Тут така справа, всі тебе хвалили за майстерне зображення реалій буття минувщини, за стилізацію мови загалом під старовину. Али ти тут дотримуєшся однієї помилки. Розумієш, ти із самого початку твору усвідомлюєш, що ти не з твором, що то все неправда, що ти - наш сучасник.
"Було се ще в ті часи, коли наша славна Січ Запорізька наганяла жаху на гаспидів магометанських – турків і татар, коли в кожному селі чи хуторі було повно козаків, а наша рідна земелька не належала ніяким чужоземним зайдам, а таки нам, українцям, а не, як то видумали кляті москалі, чорти б їх позабирали, малоросам! Тьху! Гей би тому, хто це слово вигадав, язик і чоловіче причандалля повсихали! " - оце мені здається штучним, людина ХІХ сторіччя ніколи б так не сказала, бо вона завжди була лояльна до влади. Сумувати могли за втраченими вольностями, але не за тим, кому належала земелька - це людям було байдуже, розуміння української держави не існувало, як не існувало і усвідомлення себе українцем (це відбувалося шляхом нав"язування цього терміну інтилігенцією), не боялися також і слова малорос, воно не було образою, тим паче під таким терміном частина території сучасної України фігурувала в деяких середньовічних літописах. Якось мріяти про "державність" чи сумувати за "рідною землею" - це могла лише українофільські налаштована інтелігенція, а не старий дід із села. Коротше кажучи, дід мені здався штучним і до того ж нашим сучасником, який грав ролю діда ХІХ ст. і ще окрім того лахав сам із себе під час виступу через те, що саме грав таку роль. Далі чумаки із сіллю - це все намагання зібрати штампи які в нас асоціюються з "українським" чи то "козацьким". Штучность полягає вже в цьому намаганні зібрати "українське". Ну далі фільварок. Ти пишеш, що це відбувалося в часи, коли "наша рідна земелька не належала ніяким чужоземним зайдам", але ж фільварок - типово польське утворення, виходить воно було за польських часів? ("Мав він добрячий фільварок"), але далі ти пишеш: "А сад був знаний. Не гірше царського. Великий, пишний і багатий, знаний далеко за межами нашого повіту, губернії, ба навіть у Києві чули про то диво", з чого зрозуміло, що мова йде про Російську імперю. Власне, не ясно про які часи йдеться. Якщо це в нас Київська губернія (моє припущення), то це не могли бутии часи між 1708-1781 рр., так як збберігався поділ на полки, тоді як в тебе чітко читаємо "нашого повіту", значить полки в нас вже зліквідували. Тоді це час після 1781 р., але на той час...Київської губернії не існувало, бо вона була перетворена на намісничество, це в нас час після 1796 р. Дід в нас уже кремезний, а ми так розуміємо, що було то за часів сивої давнини. Його оповідь стосується десь 1840-1850-х рр., тим не менш, дід наш вперто твердить : "Було се ще в ті часи, коли наша славна Січ Запорізька наганяла жаху на гаспидів магометанських – турків і татар", тобто грубо і приблизно - кінець ХVІІ - середина ХVІІІ ст. (але останнє вже з виликою натяжкою, бо вже у війні проти турок 1730-х роківкозаки вже грають другорядну роль, це вже голота). Коли ж він жив?
Вся справа в тому, що нажаль, не було таких часів коли б "наша рідна земелька не належала ніяким чужоземним зайдам", як це не прикро. Коротше, трохи не в"яжеться. Тут уже відмічали, але і я скажу, такий твір читати важко, бо він не для сучасного читача. У ньому багато чага сказано, сама оповідь діда досить сумбурна і не зовсім гармонійна, краще б ти розповів легенду - ото було б діло, без отого обрамлення і можливо, дійсно, краще було б якби ти в першу чергу послуговувався сучасними художніми засобами для її зображення, використовуючи елементи "старовини" лише іноді, щоб створити атмосферу? В тебе виходить, що і твір нібито невеликий, а нагородив подій і людей силу силену, не розгребешся :) Приміром, нащо нам знати про отих баб, які сварилися? Воно зайве. Як власне і дід на початку зайвий.Залишається у нас польський фільварок на правобережній Україні до 1779 із польським територіальним устроєм (я не можу собі уявити василіска на Лівобережжі, ну ніяк не можу). Але чи варто оповідати саме про фільварок? Чи не відгомін це того як нас "гнобили"? А нащо воно? Ні, ну впринципі, не заперечую...

Точно, працює !!! :) Дякую !!!

© Святослав Чирук, 27-06-2007

Дякую, спробую :)

© анонім, 27-06-2007

Про дистрикти в Галичині та Буковині я згадав тому, що їх тут, як одночасно з уїздами в Наддніпрянській Україні називали однаково називали повіти.

Далі. Найпростіше було б відкараскатися буцім це авторський світ альтернативної козацької і посткозацької України 18-19 ст. Однак, все-ж хотілося, щоб цей світ не надто відрізнявся від нашого часу. А вийшло так як є. Але то нічого. Вчимося працювати :).

П.С. Стосовно рецензій. Святославе, спробуй-но, коли заходиш на сайт авторизуватися, як ти це робиш, коли постиш твори. Тоді зліва появиться така зелена колоночка, а вгорі логін і дата останніх відвідин.
Потім, коли ти авторизований обираєш твір, на який хочеш залишити рецензію. Клацає і появляється:
Зараз ви авторизовані як ...............
Якщо ви хочете написати рецензію під псевдонімом, заповніть наступне поле:
Ваше ім’я: Тут не пиши нічого, залишай пустим рядок
Назва: Тут пиши заголовок рецензії
Текст: Тут текст

Має получитися.
І.С.

© Ігор Скрипник, 26-06-2007

Іще не сказав - тут ішла мова про те, що це не істричне оповідання. Так, звичайно це видно, але коли ми звертаємося до конкретики (наприклад кажемо, що це Україна, ХІХ ст. і т.д.), то ми фактично перетворюємо його І НА ІСТОРИЧНЕ оповідання в тому числі, а значить треба обережно крастися по мінному полю. У мене з цим проблемно, тому я намагаюся взати собі за кредо уникати конкретики. Тобто було б добре якби в усьому цьому впізнавалася Україна ХІХ ст., але в той же час про це не було сказано (можеш заперечити мені, що тут і так не сказано, але я не те маю на увазі). Було б класно якби це був окремий світ стилізований пі Україну ХІХ ст. (якраз знадобиться мистецтво стилізації :) ), але щоб читачу були зрозумілі 2 речі: 1) - це авторський світ; 2) - автор має на увазі конкретний період і територію. Тоді ніхто не зможе причепитися, бо у своєму світі ти сам господар.
С.Ч.

© анонім, 25-06-2007

"У мене на Прикарпатті, старі люди теж іноді ще вживають це слово" - ну як так, то тобі краще знати :) Мабуть і доцільно, та в мене воно викликало певне здивування, так як я звик коли цей термін вживається до більш ранішого періоду. "Все добре, але не зовсім. Губернії у нас були ще із 1708 року – Київська і Азовська." - тю, а я тобі про що: "Якщо це в нас Київська губернія (моє припущення)", я ж якраз і виходжу з того, що губернії були, тим паче що в тебе так написано. "В кінці 18 століття на губернії та уїзди" - справа в тому, що існує більш цікава хронологія, губернії з"являлися в різні часи і кордони їх змінювалися - це варто враховувати, аби не заплутатись :) До речі, полків було більше, а саме 10 (у Гетьманщині і стільки ж на Слобожанщині). Про Київську губернію: http://heraldry.hobby.ru/gub1/kigub.html. Не розумію до чого тут "дистрикти", адже ти вже нібито визнав, що мова в тебе про Російську імперію? Ти ж сам зазначаєш: "на території Галичини і Буковини запроваджувався поділ на округи і дистрикти". Коли ти вживаєш разом губернію і повіт, то мається на увазі реформований територіальний поділ в Російській імепрії (Павловська реформа), тобто - кінець (1796) ХVІІІ ст - поч. ХІХ ст., поділ ішов таким чином: губернія - повіт - волость. Цікава інформація про територіальний поділ Російської імперії тут: http://geo.1september.ru/2001/15/2.htm. " А дід і був сільським інтелігентом" - спірне питання. "Чесно кажучи, важко нам, дивлячись у глибину віків, точно знати як то думали люди насправді" - погоджуюсь, але ми не можемо знати, що він думав насправді, можемо лише здогадуватись (і маємо це робити), так ось, те як мислив дід здалось мені маловірогідним. "Шкода, що Н. Яковенко у своїх працях практично не торкається світогляду українського народу ХІХ ст. :( " - це не шкода, а прекрасно, бо в неї визначений період. Можна шукати інші праці і статті, по ментальності має щось бути, просто я саме ХІХ стю не цікавився, то не можу нічого порадити.

Тепер відповідь пану Антону: "А щодо того, що українцям було байдуже, кому належала земелька, то це ви спересердя" - ні, я не сердився, писав рецензію у стані спокою, бо навіть із позитивом, може не надто влучно висловився :) Просто тут я кажу швидче про васальне мислення, не земля належить, а люди коряться. Ну - це складне питання, того розуміння України яке є сьогодні не було - це всім зрозуміло. Та тут ми наврядче прийемо до висновків (обгрунтованих). "Зокрема щодо усвідомлення України як окремого утворення" - я, здається, не так висловився. "Запорозьку Січ розігнали якрах через земельні конфлікти з переселенцями з Сербії" - оце вже ДУЖУ СПІРНО, не варто так казати, але Січ - це окрема розмова, у нас мова не зовсім про неї, та й Січ це ще не Україна. "Землі війська Запорозького формально не належали жодному з монархів" - теж спірно.

із повагою
С.Чирук

© анонім, 25-06-2007

Шановний Святославе!
Дякую за рецензію!
Чесно кажучи, пишучи це оповідання, не визначався з чіткими хронологічними межами – все ж це не історичне оповідання :). Однак орієнтувався десь на 30-40-і рр. ХІХ ст. Тож хронологію ти визначив правильно :). А стосовно історії у вустах старого, то вона відноситься до першої половини ХVІІІ ст., що теж правильно :)

А тепер докладніше.

“Ну далі фільварок. Ти пишеш, що це відбувалося в часи, коли \"наша рідна земелька не належала ніяким чужоземним зайдам\", але ж фільварок - типово польське утворення, виходить воно було за польських часів? (\"Мав він добрячий фільварок\"), але далі ти пишеш: \"А сад був знаний. Не гірше царського. Великий, пишний і багатий, знаний далеко за межами нашого повіту, губернії, ба навіть у Києві чули про то диво\", з чого зрозуміло, що мова йде про Російську імперю.“
«ФІЛЬВÁРОК (польське folwark, від нім. Vorwerk - хутір, ферма) - 1) У Польщі, Литві, Україні та Білорусі у 14-19 ст. багатогалузеве панське господарство. За панщини у Ф. застосовувалася дарова праця, пізніше — наймана.»
Далі трохи пропустив :)
«У 19 ст. Ф. через неприбутковість, брак модернізації с.-г. техніки і коштів, робочої сили почали занепадати (хоча у Гетьманщині Ф. зникли ще у серед. 17 ст.). На Правобережжі і в Галичині Ф. називалися панські (шляхетські) господарства й угіддя аж до революції 1917 чи ще й між двома світовими війнами в Польщі.»
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA

Так що фільварок у вустах діда цілком нормально сприймається. До речі, у мене на Прикарпатті, старі люди теж іноді ще вживають це слово.

“Власне, не ясно про які часи йдеться. Якщо це в нас Київська губернія (моє припущення), то це не могли бутии часи між 1708-1781 рр., так як збберігався поділ на полки, тоді як в тебе чітко читаємо \"нашого повіту\", значить полки в нас вже зліквідували. Тоді це час після 1781 р., але на той час...Київської губернії не існувало, бо вона була перетворена на намісничество, це в нас час після 1796 р.“

Все добре, але не зовсім. Губернії у нас були ще із 1708 року – Київська і Азовська. Полки й справді існували – Полтавський, Сумський та Чернігівський. Такий от паралельний адміністративний дуалізм. Більше за адресою: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%97

Про повіти. Після входження українських земель до складу Австрійської монархії на території Галичини і Буковини запроваджувався поділ на округи і дистрикти. Українські землі, що потрапили під владу Російської імперії були остаточно поділені в кінці 18 століття на губернії та уїзди. Дистрикти й уїзди місцевим населенням традиційно йменувалися повітами, що знайшло свій вияв в українській та польській суспільно-політичній та науковій літературі 19-20 ст.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82

“Якось мріяти про \"державність\" чи сумувати за \"рідною землею\" - це могла лише українофільські налаштована інтелігенція, а не старий дід із села.“

А й дід і був сільським інтелігентом – цитата з твору: “Де мені старому! Хоч і в бурсі студіював, але далеко мені до неї“. Тобто освіту він мав, і на той час непогану. Хоча зізнаюся, що може трохи і перегнув палку, але як зауважив Антон Санченко, фольклор про багато говорить. Чесно кажучи, важко нам, дивлячись у глибину віків, точно знати як то думали люди насправді. Шкода, що Н. Яковенко у своїх працях практично не торкається світогляду українського народу ХІХ ст. :(.
Пригадав, що вона згадувала, що ще з Київської Русі, задовго до 1187 року могла існувати назва “Україна“, але книжниками, князями, верхами, використовувалася назва Русь, Руська земля тощо. Тобто по суті існував деякий ідеологічний розрив між верхами і низами. Теж саме було в ХІХ ст.
Щоправда, я вважаю, що подібні слова, можна вкласти у вуста одиницям. І сподіваюся, що дідуган з цієї ж когорти.
А щодо інших деталей – то й справді, занадто перейнявся я стилізаціями. Треба буде в наступних оповідях трохи відійти від традиційних канонів та шаблонів цього жанру.

“ краще б ти розповів легенду - ото було б діло, без отого обрамлення і можливо, дійсно, краще було б якби ти в першу чергу послуговувався сучасними художніми засобами для її зображення, використовуючи елементи \"старовини\" лише іноді, щоб створити атмосферу“

А я й справді писав цю легенду як казку, а вже потім дописав початок і кінець. Так мені видалося доцільнішим, та й хочеться якось об‘єднати всі мої оповідання тонкою ниточкою, аби вийшов своєрідний цикл, а образ діда-оповідача виглядав доцільно (сплагіатив у Гоголя :)).

Щиро І.С.

© анонім, 25-06-2007

Святославе, спроба, звичайно цікава. Але є деякі хибні тези. Зокрема щодо усвідомлення України як окремого утворення. Раджу крім історичних книжок почитати фольклорні збірки з періодизацією. Наприклад таке

Зажурилась Україна , що нічим прожити,
Витоптала орда кіньми маленькії діти...


А щодо того, що українцям було байдуже, кому належала земелька, то це ви спересердя. Більш того, нічого, крім цього, українців ніколи не цікавило :)
Запорозьку Січ розігнали якрах через земельні конфлікти з переселенцями з Сербії, бо кому належить ота балка, чи оця левада, в ті часи пам'ятали дуже добре. І вміли боронити своє право зброєю.

І ще. Землі війська Запорозького формально не належали жодному з монархів. Тож часи, коли, земля "не належала зайдам" все ж були.

А.С.

© анонім, 25-06-2007

Щось знову непрацює, як тут робити підпис, аби працювало гіперпосилання на мене, а то ніколи не працює, в мене в рецензіях 0?

Святослав Чирук.

© анонім, 25-06-2007

  Додати свій відгук
 
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0108850002289 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif