Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Тачанки, автор: Наталка Янушевич)

Гра у війну - то якесь нашестя на рід людський. З колишніх тачанок на підшипниках воно перемістилося в комп'ютери, де також стріляє, руйнує й нищить безупину. Відтак і війна видається не страшною, а якоюсь забавкою. Доки не потрапиш на справжню. Де виявляється, що війна - болото, що засмоктує і душі, й тіла. А ми думали - гра. Ми думаємо, що воюємо, аби в майбутньому ніколи не було війни. Тож коли наступає мир, ми подумки залишаємося на війні, яка його приносить. Бо такий, напвено, парадокс - цінність миру можна до кінця спізнати тільки на війні. Як і страх самої війни. Тому ми граємося, прагнемо адреналіну, але замість нього завжди чомусь залазимо в кров. І коли людство зможе покінчити з цим калейдоскопом війна-мир-війна-мир, навряд чи відомо. Хіба коли добряче розіб'ємо на тачанці носа, тоді різко відвертає від неї. Напевно, так і з війною. Справжньою й награною. Вибачте, що так багато написав, надто вже розворушили душу своїм твором.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.045104026794434 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати