Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

"Болото" вічне,

(Рецензія на твір: місто Янукович, автор: Наталка Янушевич)

революції тимчасові...
Чекала позначених грошей, арешту, натомість ще одна молода душа опинилася в колі хабарництва. Ні, то не наїзд... Хоча, а хай буде наїзд, Наталю, на Вас, як на автора! А якщо би показати отим вчорашнім студентам з червоними дипломами, як можна посадити "заву"? Годі демотиваторів. Це тільки здається непохитним і вічним, насправді це лікується. У поляків вийшло. У словаків теж. І в нас вийде. Он, і наші діти вступають за ЗНО, а чимало нормальних викладачів тішиться, що різко побільшало тих, котрі хочуть і можуть вчитися. Ну, якщо затягувати молодих у це коло, то так і буде. Якщо не показувати альтернативу, як вирватися, то ми залишимося у багнюці. Я той... гарячкую... Даруйте, Наталю. Гарячкую, бо Ви гарно пишете. Але мене так уже заїла наша націленість на поразку, так хочеться переможців. До речі, схожий випадок знаю, там трошки інакше, але власне вдалося затятій молодій виховательці за рік боротьби побороти "заву", яку врешті-решт звільнили - не посадили, а виховательку поновили на роботі. Жаль тільки, що наступна "зава" виявилася лише трохи кращою. Проте поступ є, а ніхто ж інший не видере нас з болота. Можливо, якось подібно, щоб і не впадати у надмірну мажорність (типу: впіймали хабарницю і настав у дитсадку комунізм :-)), та все ж бодай трохи позитиву, віри у перемогу над корупцією надати (поступ є, просто не так все швидко робиться, як хотілося би), варто в кінцівку додати? Воно б і з життєвою правдою не конфліктувало, і, разом з тим, руки не опускалися б...
Не ображайтеся на мене, будь ласка, ось вірша подарую від себе, але з Франковим каменярством:

Наскільки довго сю скалу лупати?
Здається вічним несвободи моноліт,
І не роки минуть, а сотні літ,
І в сотні тіл ще душу одягати –
Настільки довго бити й знемагати.
Якщо кайло зламається, то знай:
Ця скеля заступає браму в рай.
Хоч нігтями, хоч словом рви загати,
Хоч по камінчику неволю ти ламай!
І хай минуть ще сотні сотень літ,
Колись це станеться: впаде той моноліт,
І Бог введе тебе у вільний край.

З повагою,
Наталя

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038251161575317 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати