Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: НАВЧИ МЕНЕ ЖИТИ В ПІТЬМІ (16), автор: Юрій Кирик)

Оригінальне, я б сказав, "скоропостижне" закінчення детективу. Зазвичай при закінченні подібних творів усе розжовують і розкладають по поличках, аби читач "осознав усе до краю, до найменшої помарки й останньої титли". А тут усе скінчилося зі смертю Анети, як воно і є в житті, у сутінках при нерозкритих таємницях. Кажу ж - оригінально. І мені особисто це імпонує. Бо не дуже полюбляю всілякі популярні хеппі-енди й солодкі тези на кшталт "і ось вони побралися, і рай прийшов на землю". Чесно, сподобалося. Бо розсусолювання не завжди є критерієм "моцності". А оригінальність - майже завжди.
А ще оті промови на могилі... Оце вже з життя. Сутність "святості", що випливає не стільки з самої святості, як з уявлень про неї і приклеювання її до тих "чеснот та особин", від яких святістю не стільки пахне, як тхне. Хоча це не тільки наша біда, це біда чи й не всього людства - ліпити "святці" з перетрухлої глини всеохопного гріха. При тому ліпленні єдине, що здатне порятувати - це сміх. Прихований, але від того не менш їдкий. Без іронії можна, дійсно, або зійти з розуму, або ж перетворитися в щиро увіруючого в те, у що при здоровому глузді увірувати ніяк не можна.
Прекрасний твір з добрим закінченням.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03700590133667 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати