Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (34). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ , автор: Viktoria Jichova)

Роздуми, пошуки й пошуки. Себе самої, свого захованого десь на денці душі відчуття себе самої. Отак коротко про цю частину і хвилі життя ГГ. Опускаючи розповідь про втрачених друзів дитинства, далі розповідь дещо завмерла в післягрозовому стані, тож хочеться відійти від тексту і поговорити про щось, як ото хочеться героїні побути на самоті, аби осмислити все, до чого доторкнулися її душа і життя на останніх сторінках повісті.
Раптом зауважив, чи може,щось пропустив, десь неуважно вчитався, що всі герої твору не мають імен. Якось раніше про це не думав, навіть у думку не приходило, а тут раптом вирізьбилося, як чи й не найважливіше питання. Аж здивувався - а чому? Ні, не чому не мають імен, це воля автора, а чому в мене виникла потреба в іменах.
І ось до чого додумався. Кожен читач, і я не виняток, за життя перечитує масу всього. Серед тої маси багато чого просто забувається, частина прочитаного залишається надовше, частина - взагалі надовго, а дещо - воно вплітається у твої думки і ти починаєш частково мислити його категоріями. Отоді й виникає потреба в назвах, сиріч, іменах для того плетива. Ваша повість, Віко, вона, не приховаю, чимось дійсно мене зачепила, і сильно. Так, на перший погляд може здатися, що не сповна розуму жінка все чогось шукає, навіть не знаючи, чого, і на тому все й побудовано. нескінченно й довго, без надії, що в кінці все поставиться на свої місця і стане зрозумілим і ясним, як кусочок льоду на власній долоні.
Але ж у цьому шуканні, як на мене, і є отой найголовніший шарм, що робить вартісною літературу. Ви недарма згадали нещодавно схожість "Одержимості" й "Дива". Різні сюжети, герої, події. Схоже одне - пошук. Пошук без кінця і краю, без надії знайти бодай щось. Коли, прочитавши твір, не стільки тішишся хеппі-ендом чи ридаєш від трагедії, скільки думаєш і думаєш, повертаєшся до прочитаного, але вже не стільки до сюжету, скільки до самої душі. І героїв, і автора. От що мене найбільше приваблює в літературі - думка. Яка залишається тобі автором, аби ти не взяв її готову, а ніс до своєї, обплутував нею свій мозок і шукав те, що не знайшов сам автор, не знайдеш і ти, знайдеш хіба що те, що перемірятимеш думкою світ, перемірятимеш не сам, не наодинці, і з того матимеш радість.
Тут Ви, Віко, згадали про інтровертів та екстравертів. Ой, то такий непевний поділ людей, я навіть не задумувався ніколи, до якого типу належу. Інколи хочеться побути в глибокій самоті, а іноді хоч би й день при дні на людях. Більше за все, немає ніяких ні тих, ні інших, є просто люди, як люди, а що їх єднає, а що відштовхує, то не завжди й скажеш. Інколи щодня бачиш людину, а якби десь поділася, то й не примітив би, бо практично не знаєш, про що з нею говорити - напевно, стрілися два явні інтроверти. А інколи не знаєш і не знатимеш ніколи, а два-три слова, і наче щодня ледь не весь світ обговорювали - певно, два екстраверти зійшлися в розмові. Ох, усе в цім світі відносно, тільки ми сталі аж до того, що самі себе знайти не можемо.
А відносно зачепленої мною теми відсутності імен, то лише тому вони нібито потрібні, що, роздумуючи над твором, спілкуючись, ніби наживо, з героїнею повісті, якось подумки відчуваєш, що не знаєш, як звернутися. Отаке-от дивне відчуття. Хоча, певно, воно не вартує того, аби писати на цю тему майже трактати, як я нині.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.030372858047485 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати